Мій улюблений епізод із повісті Григіра Тютюнника «Климко» - це коли він із Зульфатом допомагали своїй вчительці. Запросили її жити до себе та доглядали за її донечкою. Климко навіть ризикував своїм життям коли пішов по сіль та молоко. В нього був важкий кашель, а ішов він ледь переступаючи з ноги на ногу. Мені подобається Климко за його небайдужість, відважність, до Саме з нього можна брати приклад.
