Амосов Микола Михайлович Народився 6 грудня 1913 року в сім'ї селян. Мама була повитухою, працювала в селі неподалік від міста Череповець. Батько пішов на війну 1914, а коли повернувся, то незабаром покинув сім'ю. З 12 до 18 років навчався в Череповці у школі, потім — там же — в механічному технікумі.З 1932 р. працював в Архангельську, начальником зміни робітників на електростанції при лісопильному заводі. 1934 — розпочав навчання в Заочному індустріальному інституті. 1935 — поступив в Архангельський медичний інститут, який закінчив з відзнакою1939. Паралельно з медициною продовжував навчання в заочному інституті. Темою для диплому обрав проект великого аероплана з паровою турбіною.1940 — отримав диплом інженера «із відзнакою». Після закінчення інституту і до початку Німецько-радянської війни працювавхірургом лікарні в Череповці. Працював у комісії з мобілізації, а через деякий час призначений головним хірургом у Польовий пересувний госпіталь. Після того працював хірургом в Москві.[Брянськ].1952 — переїхав до України в Київ, де проживе 49 років. У березні 1953 захистив докторську дисертацію з медицини на тему «Резекції легень при туберкульозі». З 1958 року починає співпрацювати з Інститутом кібернетики в галузі фізіологічних досліджень серця. 1963 — Амосов уперше у СРСР зробив протез мітрального клапана. З часом наукові дослідження М. Амосова, за його власними словами, сформувались в такі напрямки:Регулюючі системи організму — від хімії крові, через ендокринну і нервову системи до кори мозку.Механізми розуму і штучний інтелект.Психологія і моделі особистості.Соціологія і моделі суспільства.Глобальні проблеми людства.1962 — обраний членом-кореспондентом Академії медичних наук УРСР. В тому ж році отримав Ленінську премію, обраний депутатом Верховної Ради СРСР. З 1969 — академік Української Академії Наук.12 грудня 2002 року на 90-му році життя помер від інфаркту і похований на Байковому кладовищі в Києві (ділянка № 52а). 12 грудня 2003 року встановлений надгробний пам'ятник. Автори — скульптори Олександр Дяченко, Костянтин ЧудовськийМико́ла Миха́йлович Амо́сов (* 6 грудня 1913, Ольхово, сучасна Вологодська область, затоплено Рибінською ГЕС — † 12 грудня2002, Київ) — український лікар, учений в галузі медицини, біокібернетики; дійсний член НАНУ, директор Інституту серцево-судинної хірургії. У 2008 році він був визнаний другим після Ярослава Мудрого великим українцем за результатами опитування громадської думки Великі українці[1].
Твір на тему "Чіпка - бунтар чи злочинець" пропоную скласти так:
Чіпка - центральний персонаж твору "Хіба ревуть воли...", який утілює в собі особистість із роздвоєною душею. Багато читачів після перегортання останньої сторінки питають себе: "Чіпка - бунтар чи злочинець?" Для того, щоб відповісти, потрібно ближче розглянути характер Чіпки.
З дитинства хлопець поневірявся, жив у злиднях, терпів нападки однолітків. Спочатку ми бачимо, що хлопець виріс трудящим та щирим, згодом це змінюється. Коли Чіпка залишився без землі, він зламався. І з цього моменту його життя стає схожим на гойдалку зі злетами та падіннями. Я вважаю, що Чіпка - злочинець. Бунтар ніколи не робитиме зла своїй родині, не вбиватиме, не крастиме. Чіпка - слабка людина, яка не змогла знести труднощі.
Твір на тему "Чіпка - бунтар чи злочинець" пропоную скласти так:
Чіпка - центральний персонаж твору "Хіба ревуть воли...", який утілює в собі особистість із роздвоєною душею. Багато читачів після перегортання останньої сторінки питають себе: "Чіпка - бунтар чи злочинець?" Для того, щоб відповісти, потрібно ближче розглянути характер Чіпки.
З дитинства хлопець поневірявся, жив у злиднях, терпів нападки однолітків. Спочатку ми бачимо, що хлопець виріс трудящим та щирим, згодом це змінюється. Коли Чіпка залишився без землі, він зламався. І з цього моменту його життя стає схожим на гойдалку зі злетами та падіннями. Я вважаю, що Чіпка - злочинець. Бунтар ніколи не робитиме зла своїй родині, не вбиватиме, не крастиме. Чіпка - слабка людина, яка не змогла знести труднощі.