Дайте письмові відповіді на питання.
1. На кого хотів бути схожим Славко Беркута?
2. Що відповів Андрій Степанович на бажання Славка стати фехтувальником?
3.Що стали казати про Беркуту через півроку тренувань?
4. Яке розчарування спіткало учнів 7-Б класу?
5. Хто подарував Славкові шпагу?
6. Яку клятву дав собі Беркута?
7. Що ніяк не міг сказати Юлькові Беркута?
8. Який випадок трапився на тренуванні у Славка?
9. Які наслідки мав цей випадок?
10. Як ви зрозуміли слова директора школи: «Така пляма на нашій школі!»?
11. Що сказала на суді немолода втомлена жінка?
12. Як Юлько помстився за поранення?
В образі головного героя уособлюється ідея Франкового твору. У ньому втілені міць, сила, мудрість народу. Високий на зріст, строгий лицем, Захар Беркут, «...незважаючи на глибоку старість іще сильний і кремезний». Його основним життєвим покликанням є праця на користь народу. Навіть у похилому віці Захар бере активну участь у житті громади, допомагає своїм досвідом, лікарськими знаннями. Своє життя він присвячує боротьбі за збереження єдності людей. Перед смертю Захар Беркут бачить перемогу справи, якій віддав усі свої пориви і сили. Переконливістю, життєвою мудрістю сповнені його виступи перед тухольською громадою.
Слова свого він дотримує завжди. Він із гордістю говорить: «Беркути додержують слова навіть ворогові і зрадникові». Навіть помираючи, він думає про майбутнє свого народу. Він закликає їх триматися разом, незламно стояти один за одного, щоб ніяка ворожа сила не змогла їх перемогти.
Я захоплююсь образом Захара Беркута, в якому втілено народну мудрість, патріотизм, відданість народній справі.
Іван Франко всім своїм життям засвідчив, що любов до Батьківщини має проявлятися не у порожніх балачках, а в щоденній ненастанній праці. Таким був наш геній, таким є і головний герой його найкращої повісті — «Захар Беркут».
Ми бачимо Захара Беркута уже дев'яностолітнім старцем, «сивим голубом», поважним вождем гірської громади. «Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази».
Як прожив своє життя Беркут? Чим заслужив повагу своєї і сусідських громад? Відповіддю можуть стати його слова: «Життя лиш доти має вартість, доки чоловік може допомагати іншим». Громада — ось що було найголовнішим у його житті. Бажаючи принести їй користь, ще змолоду задумав він навчитися лікувати рани і досяг свого. Повернувся Захар зі своєї чотирирічної подорожі іншою людиною: не тільки набув цінних знань лікарських, а ще й життєвого досвіду сть і розум до йому осягнути, що тільки громадська єдність врятує простих селян від рабства боярського і князівського. Талановитий ватажок розвиває зв'язки із сусідніми селами, дбає про дружні стосунки і практичну користь. Через це його поважають і йдуть за порадою люди з ближніх сіл.
Захар — батько вісьмох синів, він виховав достойну зміну. Усі вони шановані люди, гідні свого вітця.
У найважчих випробуваннях Захар Беркут виявляє себе як мудрий, сміливий вождь. Він дає завдання громаді не відбити, а розбити монголів. І сам бере в ньому найактивнішу участь. Адже саме його осінила рятівна думка про затоплення монголів водами гірського потоку.
Надзвичайну шляхетність і силу духу виявляє тухольський ватажок, коли довелося йому робити найважчий вибір — важити користь громади і життя свого найменшого сина. Як не важко було зробити це, але Захар чинить за велінням обов'язку, всіма силами тамуючи свій душевний біль. Не згоджується він і на брехню: «Беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові. Беркути ніколи не сплямують ні своїх рук, ні свого серця підступно пролитою кров'ю».
У своєму передсмертному слові Захар Беркут передбачає, що ця біда — не остання. Він висловлює надію на кращі часи, коли люди пригадають давні порядки, відновлять їх, і то стане запорукою щасливого життя.
Відповідь:
1) Микола Гуменюк звернувся по куль соломи, а не сіна до тих, хто не мав можливості потрапити до театру.
Цитата "Ось на дверях з'явилась постать секретаря комсомольського осередку Миколи Гуменюка. Через голову касира вiн гукнув нещасливцям : — Гей, малеча, хто швиденько принесе куль соломи — пропустимо в театр!". Михайлик ще перепитав чи не потрібно театру ще й сіна. цитата "— А може, й сiна треба в театр? — обiзвався я. — Нi, поки що обiйдемося без сiна, — пiдрiзав секретар мою останню надiю чесно ввiйти в театр".
8. Спіймавши Михайлика - "зайця", високий парубок пообіцяв пустити його, але перед цим показати " де раки зимують", а потім вже були і всі інші варіанти "покарання" ))
9. Своєю слабкістю хлопець вважав, на мою думку, читання, тому що полювання він зовісм не любив, а про те, що він любив збирати гриби у творі також згадки особливо немає. Є Згадка про те, що Михайлик любив бувати у лісі: пити березовий сік, любуватися природою, у тому числі грибами.
Пояснення: