"Дати відповіді на питання:
1. Кому О. Гаврош присвятив повість «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу»? 2. На якому виді транспорту Іван прибув до столиці? 3. Як звали малого, що утікав від крамарів4. Яку роботу порадив хлопець Івану Силі? 5. Що згадував Іван, лежачи на дерев'яному ліжку? 6. Яка була оплата за вантаж мішків?. Як звали знаменитого бійця атракціону? 8. Хто переміг у двобої Велета та Івана Сили? 9. Хто зацікавився Іваном після двобою? 10. Де очікував Міха свого товариша Івана, поки той обідав у доктора Брякуса? 11. Ким виявився доктор Брякус? 12. Що запропонував доктор Брякус молодому силачеві? "
Так, я цілком згодна з цією тезою. Адже життя – це така цікава річ! Неоднозначна, мінлива, щаслива й нещасна водночас…
У кожного в житті свій шлях, але не кожен знає, що чекає на нього далі: на зупинці, в метро чи вдома або на роботі. Можливо, хтось над цим замислюється, а хтось просто пливе за течією. Та все ж таємниця майбутнього залишається. І розгадати цю таємницю може не кожен – не кожен має змогу у старості, осмислюючи пройдений шлях, зрозуміти, що прожив його недарма, що досяг усього, чого тільки міг досягти, про що тільки мріяв. А винні у цьому, як це не дивно, лише ми самі.