Життя людини нерозривно пов’язана з рідною природою, з землею. Земля — це наша годувальниця. Людина живе і трудиться на ній, ділить з нею радість і горе. Іноді хочеться пройтися тихим кроком, вдивляючись у кожний горбок, кожну травинку, кожну берізку. Багато пережила наша земля весняних злив, якими напувала посіяне зерно, зимових заметілей, які вкривали білими снігами поля і ліси. Скільки земля пережила разом з людиною радості і скільки болю завдають їй бездушні люди, які творять добрі справи! Все може рідна земля зробити для людини. Вона може нагодувати хлібом, напоїти чистою водою, здивувати своєю красою. Ось тільки захистити себе не може.Захист рідної землі — це святий обов’язок всіх. Ми всі у відповіді за природу перед нащадками, перед історією. Людина — частина природи. Іноді він ставить себе сильніше і вище природи. Чи вправі він так робити? Ніколи не потрібно забувати, що людина — старший по розуму, і він повинен піклуватися про все на світі. Сьогодні однією з важливих проблем є загроза екологічної катастрофи.
Не випадково багато люди б’ють на сполох, намагаючись попередити нас про те, що людина — частина природи і, руйнуючи її, він знищує самого себе. Людина спустошує надра землі, вирубують ліси, викидає в атмосферу величезну кількість шкідливих хімічних речовин. І в той же час п’є забруднену воду, харчується продуктами, вирощеними на отруєній землі. Ми рідко замислюємося про те, як все це вплине на наше здоров’я і здоров’я майбутніх поколінь. Нас не цікавить питання, чи надовго вистачить природних ресурсів при такому їх інтенсивному використанні. Адже люди не можуть жити без чистого повітря, чистої води, свіжої зелені, навіть без спілкування зі звірами і птахами. А в гонитві за грошима винищуються багато тварин, знищуються рідкісні рослини.Вчені різних спеціальностей з тривогою зауважують, що тваринний і рослинний світ нашої планети стає біднішим. На Землі вже зникли багато видів рослин і тварин.
Ми часом забуваємо, що природа — це і джерело натхнення. Уявіть собі поета, який ніколи не чув спів пташок і дзюрчання струмка, не милувався сходом або заходом сонця, красою квітки. Так, напевно, і не стане поет справжнім поетом, якщо не зможе любити природу, не зможе дивуватися й захоплюватися нею так, як це робив М. Рыленков. Він вважав, що природа і людина невіддільні, але треба пам’ятати, що
Вона віддасть нам все-бери, але не уродуй Відомою краси для суєтних витівок…
І тягне нас побути наодинці з природою,Як заглянути в очі своєї наставниці.Немає сумніву, що матеріальні втрати в результаті варварського поводження з природою можуть бути підраховані. Набагато важче підрахувати духовні втрати, які відображаються на характері людей, їх мисленні, ставленні до навколишнього світу і до собі подібних. Людина руйнує природу власними руками. Він знищує все, що він бачить, що йому більше подобається. А адже ставлення до природи, до землі визначає духовний рівень людей.
Бездуховне ставлення до життя, коли людина живе за принципом «після нас хоч потоп», егоїзм, байдужість може призвести до духовної деградації.
Кожен з нас повинен бути не тільки господарем, але і вірним другом природи. І тільки тоді вона зможе відкрити свої комори, обдарувати здоров’ям, дати все необхідне для людини. Думка про те, що людина не повинен воювати з природою, що вона не ворог йому, бо він сам є частина її, стала нині очевидною. Вірно зауважив Н. Рыленков:Боротьба з природою? Ні, мені страшно чути це.Боротьбу ведуть з ворогом, а нам природа — мати.
Любов’ю до неї запалено в нас те джерело світла,
Який стільки таємниць допоміг нам розгадати.
Гармонія людини і природи виявляється обов’язковою умовою продовження життя на Землі. Ця гармонія допомагає в наші дні протистояти руйнівній натиску на людську душу ненависті, жорстокості, байдужості.
Украïнський фольклор багатий i рiзноманiтний. Вiн створювався протягом багатьох столiть. У фольклорi вiдображено iсторiю, побут й духовне обличчя украïнського народу. Народна творчiсть має в основi розмовну мову, яка має своï особливостi, наголоси, iнтонацiï. Думи i балади - яскравi зразки фольклору.
Думи - жанр героïчного лiро-епосу, який виконували мандрiвнi спiвцi. В них розповiдається про видатнi iсторичнi подiï в Украïнi, про боротьбу украïнського народу проти iноземних загарбникiв. У думах народ створив образи мужнiх, благородних i сильних духом героïв, якi заради своєï свободи готовi йти на смерть. У багатьох випадках думи створювалися пiсля якихось важливих подiй. Виконавцi народних дум - це кобзарi та лiрники, якi ходили мiстами i селами, спiвали дум пiд акомпанемент своïх iнструментiв. Самi вони називали думи "козацькими пiснями", "поважними пiснями". Навiть деякi украïнськi письменники перекладали ïх iншими мовами, вели дослiдження текстiв. На формування дум впливали казки, легенди, перекази, давньоруськi билини. В умовах постiйних тривог, викликаних нашестями загарбникiв, з'являються думи "Маруся Богуславка", "Самiйло Кiшка", "Козак Голота".
Але серед украïнського епосу були думи, якi розповiдали про родиннi стосунки: мiж батьками i дiтьми, братами i сестрами: "Бiдна вдова i три сини", "А в недiлю-пораненьку...", "Проводи козака". Вони мали неабияку популярнiсть серед слухачiв i виконавцiв.
лiро-епiчнi твори з яскравим сюжетом, що мають трагiчну або фантастичну розв'язку. Вони були джерелом художньоï лiтератури, iз якого черпали мотиви i настроï Тарас Шевченко, Iван Франко, Леся Украïнка. Мотиви балад були рiзнi: туга за нареченою, вбитий на вiйнi козак, почуття дiвчини, з яких насмiялися, зле чарiвництво та прокльони свекрухи на адресу молодоï невiстки, зрада i помста. Украïнськi балади-пiснi вiдображають свiтобачення i уявлення рiзних поколiнь, ïх зв'язок з природою: Персонажi балад представленi символами. Син, якого прокляла матiр, стає явором, невiстка, яку зненавидiла свекруха, - тополею. Дiвчина може перетворитися на пташку, а козацька смерть представляється в iнших образах: "в головах ворон кряче, а в нiженьках коник плаче", є образи ясного сокола, сизого голуба, сивоï зозулi.
Трапляються у баладах казковi мотиви, дуже поширена гiпербола, що стосується фiзичноï сили героïв.
Однiєю рукою та тисячу татар поклав, А другою - ще три тисячi.
Дуже популярною баладою серед украïнцiв є балада "Ой не ходи, Грицю", ïï сюжет обiгрувався рiзними поетами, серед яких була Лiна Костенко, Михайло Старицький.
Скiльки б не минуло столiть, балади i думи не перестануть цiкавити нас. Кожен зможе знайти в них щось цiкаве. Збирачi фольклору й досi мандрують мiстами й селами, записують цiкавi тексти дум, пiсень, балад, прислiв'ïв i приказок. Дуже радує й те, що в наш час украïнська сцена, театр, молодi виконавцi звертаються до народного епосу, знаходять у ньому щось своє.
Объяснение:
Життя людини нерозривно пов’язана з рідною природою, з землею. Земля — це наша годувальниця. Людина живе і трудиться на ній, ділить з нею радість і горе. Іноді хочеться пройтися тихим кроком, вдивляючись у кожний горбок, кожну травинку, кожну берізку. Багато пережила наша земля весняних злив, якими напувала посіяне зерно, зимових заметілей, які вкривали білими снігами поля і ліси. Скільки земля пережила разом з людиною радості і скільки болю завдають їй бездушні люди, які творять добрі справи! Все може рідна земля зробити для людини. Вона може нагодувати хлібом, напоїти чистою водою, здивувати своєю красою. Ось тільки захистити себе не може.Захист рідної землі — це святий обов’язок всіх. Ми всі у відповіді за природу перед нащадками, перед історією. Людина — частина природи. Іноді він ставить себе сильніше і вище природи. Чи вправі він так робити? Ніколи не потрібно забувати, що людина — старший по розуму, і він повинен піклуватися про все на світі. Сьогодні однією з важливих проблем є загроза екологічної катастрофи.
Не випадково багато люди б’ють на сполох, намагаючись попередити нас про те, що людина — частина природи і, руйнуючи її, він знищує самого себе. Людина спустошує надра землі, вирубують ліси, викидає в атмосферу величезну кількість шкідливих хімічних речовин. І в той же час п’є забруднену воду, харчується продуктами, вирощеними на отруєній землі. Ми рідко замислюємося про те, як все це вплине на наше здоров’я і здоров’я майбутніх поколінь. Нас не цікавить питання, чи надовго вистачить природних ресурсів при такому їх інтенсивному використанні. Адже люди не можуть жити без чистого повітря, чистої води, свіжої зелені, навіть без спілкування зі звірами і птахами. А в гонитві за грошима винищуються багато тварин, знищуються рідкісні рослини.Вчені різних спеціальностей з тривогою зауважують, що тваринний і рослинний світ нашої планети стає біднішим. На Землі вже зникли багато видів рослин і тварин.
Ми часом забуваємо, що природа — це і джерело натхнення. Уявіть собі поета, який ніколи не чув спів пташок і дзюрчання струмка, не милувався сходом або заходом сонця, красою квітки. Так, напевно, і не стане поет справжнім поетом, якщо не зможе любити природу, не зможе дивуватися й захоплюватися нею так, як це робив М. Рыленков. Він вважав, що природа і людина невіддільні, але треба пам’ятати, що
Вона віддасть нам все-бери, але не уродуй Відомою краси для суєтних витівок…
І тягне нас побути наодинці з природою,Як заглянути в очі своєї наставниці.Немає сумніву, що матеріальні втрати в результаті варварського поводження з природою можуть бути підраховані. Набагато важче підрахувати духовні втрати, які відображаються на характері людей, їх мисленні, ставленні до навколишнього світу і до собі подібних. Людина руйнує природу власними руками. Він знищує все, що він бачить, що йому більше подобається. А адже ставлення до природи, до землі визначає духовний рівень людей.
Бездуховне ставлення до життя, коли людина живе за принципом «після нас хоч потоп», егоїзм, байдужість може призвести до духовної деградації.
Кожен з нас повинен бути не тільки господарем, але і вірним другом природи. І тільки тоді вона зможе відкрити свої комори, обдарувати здоров’ям, дати все необхідне для людини. Думка про те, що людина не повинен воювати з природою, що вона не ворог йому, бо він сам є частина її, стала нині очевидною. Вірно зауважив Н. Рыленков:Боротьба з природою? Ні, мені страшно чути це.Боротьбу ведуть з ворогом, а нам природа — мати.
Любов’ю до неї запалено в нас те джерело світла,
Який стільки таємниць допоміг нам розгадати.
Гармонія людини і природи виявляється обов’язковою умовою продовження життя на Землі. Ця гармонія допомагає в наші дні протистояти руйнівній натиску на людську душу ненависті, жорстокості, байдужості.
Объяснение:
Украïнський фольклор багатий i рiзноманiтний. Вiн створювався протягом багатьох столiть. У фольклорi вiдображено iсторiю, побут й духовне обличчя украïнського народу. Народна творчiсть має в основi розмовну мову, яка має своï особливостi, наголоси, iнтонацiï. Думи i балади - яскравi зразки фольклору.
Думи - жанр героïчного лiро-епосу, який виконували мандрiвнi спiвцi. В них розповiдається про видатнi iсторичнi подiï в Украïнi, про боротьбу украïнського народу проти iноземних загарбникiв. У думах народ створив образи мужнiх, благородних i сильних духом героïв, якi заради своєï свободи готовi йти на смерть. У багатьох випадках думи створювалися пiсля якихось важливих подiй. Виконавцi народних дум - це кобзарi та лiрники, якi ходили мiстами i селами, спiвали дум пiд акомпанемент своïх iнструментiв. Самi вони називали думи "козацькими пiснями", "поважними пiснями". Навiть деякi украïнськi письменники перекладали ïх iншими мовами, вели дослiдження текстiв. На формування дум впливали казки, легенди, перекази, давньоруськi билини. В умовах постiйних тривог, викликаних нашестями загарбникiв, з'являються думи "Маруся Богуславка", "Самiйло Кiшка", "Козак Голота".
Але серед украïнського епосу були думи, якi розповiдали про родиннi стосунки: мiж батьками i дiтьми, братами i сестрами: "Бiдна вдова i три сини", "А в недiлю-пораненьку...", "Проводи козака". Вони мали неабияку популярнiсть серед слухачiв i виконавцiв.
лiро-епiчнi твори з яскравим сюжетом, що мають трагiчну або фантастичну розв'язку. Вони були джерелом художньоï лiтератури, iз якого черпали мотиви i настроï Тарас Шевченко, Iван Франко, Леся Украïнка. Мотиви балад були рiзнi: туга за нареченою, вбитий на вiйнi козак, почуття дiвчини, з яких насмiялися, зле чарiвництво та прокльони свекрухи на адресу молодоï невiстки, зрада i помста. Украïнськi балади-пiснi вiдображають свiтобачення i уявлення рiзних поколiнь, ïх зв'язок з природою: Персонажi балад представленi символами. Син, якого прокляла матiр, стає явором, невiстка, яку зненавидiла свекруха, - тополею. Дiвчина може перетворитися на пташку, а козацька смерть представляється в iнших образах: "в головах ворон кряче, а в нiженьках коник плаче", є образи ясного сокола, сизого голуба, сивоï зозулi.
Трапляються у баладах казковi мотиви, дуже поширена гiпербола, що стосується фiзичноï сили героïв.
Однiєю рукою та тисячу татар поклав, А другою - ще три тисячi.
Дуже популярною баладою серед украïнцiв є балада "Ой не ходи, Грицю", ïï сюжет обiгрувався рiзними поетами, серед яких була Лiна Костенко, Михайло Старицький.
Скiльки б не минуло столiть, балади i думи не перестануть цiкавити нас. Кожен зможе знайти в них щось цiкаве. Збирачi фольклору й досi мандрують мiстами й селами, записують цiкавi тексти дум, пiсень, балад, прислiв'ïв i приказок. Дуже радує й те, що в наш час украïнська сцена, театр, молодi виконавцi звертаються до народного епосу, знаходять у ньому щось своє.