На батьківщині хімії – у Стародавньому Єгипті – таємницею «священного мистецтва» володіла каста жерців. Вони були настільки всесильними, що їх побоювались навіть фараони. У храмах жерці, крім ритуальних богослужінь, займалися політикою і науками. Вони вміли бальзамувати трупи, виготовляти косметичні препарати, ліки, смертоносні отрути, розробляли підробки коштовного каміння і золота. Успішно розвивалось хімічне ремесло і в країнах Азії: Месопотамії, Індії та Китаї. Металурги стародавнього Вавилону виплавляли сурму та сурм’янисті бронзи вже близько 3000 років до н. е. Майже 6000 років тому для виготовлення зброї і знарядь використовували мідь, а пізніше – з I тисячоліття до н.е. – й залізо. Період алхімії (IV–XVI століття)
Практичний досвід людей упродовж тисячоліть усе більше посилював їхню віру у неабиякі можливості хімічного ремесла. Давньоєгипетське мистецтво підробки золота, срібла й коштовного каміння заполонило розум людей. Хімічні знання почали поширюватись у Греції і Римі. У VII столітті кочові племена арабів заволоділи Олександрією (заснована у IV столітті до н. е.) і в бібліотеці Олександрійської академії захопили книги, з яких арабські вчені запозичили нагромаджені впродовж тисячоліть знання. Араби почали називати хімію алхімією. Алхіміки шукали три речовини:
філософський камінь, за до якого можна було б перетворювати звичайні метали в золото і срібло; еліксир життя, який лікував би всі хвороби і зробив би людину безсмертною; алькагест – універсальний розчинник. Прагнучи досягти привабливої мети – створення незліченних багатств, алхіміками у цей період нагромаджено неабиякий фактичний матеріал, здобуто й описано чимало речовин (цинк, сурму, вісмут, миш’як), розроблено експериментальні методи і прийоми, якими користуються й досі. Наприклад, гамбурзький алхімік Брандт відкрив білий фосфор. Становлення хімії як науки (XVІ-XIX століття)
Учені вважають, що знання про перетворення речовин, нагромаджені до XVI століття, ще не були наукою. Певна сума фактів стає наукою лише тоді, коли з’являються теорії, що пояснюють відомі факти й передбачають нові відкриття. Становлення хімії було підготоване першими теоріями перетворення речовин (багато з яких були помилковими), які виникли в Європі у другій половині XVII століття. У творах хіміків другої половини XVII століття велика увага приділялась поясненню процесів горіння.
Німецький учений Георг Шталь (1659 – 1734 рр.) створив першу хімічну теорію, названу теорією флогістону. Вона розглядала процес горіння, як реакцію розкладу. Флогістоном вважалася особлива речовина – «вогняна матерія», складова частина усіх здатних горіти речовин. Роль повітря зводилася до «вбирання» флогістону: зелені листки «всмоктували» флогістон із повітря, при горінні деревини він знову виділявся. Як самостійна наука хімія сформувалася в середині XVIII століття з відкриттям М. Ломоносовим закону збереження маси речовин під час хімічних реакцій.
Тема весняного пробудження розробляється й у вірші “Гримить”. Структурна новизна його в тому, що картини природи й суспільства не зіставляються за принципом антитези, а уподібнюються за до паралелізму. Дві п’ятирядкові строфи з обрамленням, епіфорою ключового образу – слова “гримить”, яке утворює шостий рядок, – цементуються в органічну єдність мажорним настроєм. Провідна тональність поезії значною мірою підсилюється інтонаційно-синтаксичним та ритмічним ладом, який утворюється градаціями, інверсіями, чотирьохстопним амфібрахієм та окситонним римуванням п’ятого і шостого рядків: летить - гримить, обновить - гримить.У цьому короткому вірші теж поєдналися два засоби естетичного зображення дійсності. В першій строфі – ліричне розмірковування над процесами в природі навесні, а в другій звучить політичне пророцтво: Мабуть, благодатная хвиля надходить... Мільйони чекають щасливої зміни, Ті хмари – плідної будущини тіни, Що людськість, мов красна весна, обновить... Гримить! На змісті цієї частини твору позначилися світоглядні переконання І.Франка 80-х рр. Слуховий образ “Гримить” у другій строфі набирає мастштабного значення як символ очікуваних корінних змін у всій Європі.)))
Практичний досвід людей упродовж тисячоліть усе більше посилював їхню віру у неабиякі можливості хімічного ремесла. Давньоєгипетське мистецтво підробки золота, срібла й коштовного каміння заполонило розум людей. Хімічні знання почали поширюватись у Греції і Римі. У VII столітті кочові племена арабів заволоділи Олександрією (заснована у IV столітті до н. е.) і в бібліотеці Олександрійської академії захопили книги, з яких арабські вчені запозичили нагромаджені впродовж тисячоліть знання. Араби почали називати хімію алхімією. Алхіміки шукали три речовини:
філософський камінь, за до якого можна було б перетворювати звичайні метали в золото і срібло;
еліксир життя, який лікував би всі хвороби і зробив би людину безсмертною;
алькагест – універсальний розчинник.
Прагнучи досягти привабливої мети – створення незліченних багатств, алхіміками у цей період нагромаджено неабиякий фактичний матеріал, здобуто й описано чимало речовин (цинк, сурму, вісмут, миш’як), розроблено експериментальні методи і прийоми, якими користуються й досі. Наприклад, гамбурзький алхімік Брандт відкрив білий фосфор. Становлення хімії як науки (XVІ-XIX століття)
Учені вважають, що знання про перетворення речовин, нагромаджені до XVI століття, ще не були наукою. Певна сума фактів стає наукою лише тоді, коли з’являються теорії, що пояснюють відомі факти й передбачають нові відкриття. Становлення хімії було підготоване першими теоріями перетворення речовин (багато з яких були помилковими), які виникли в Європі у другій половині XVII століття. У творах хіміків другої половини XVII століття велика увага приділялась поясненню процесів горіння.
Німецький учений Георг Шталь (1659 – 1734 рр.) створив першу хімічну теорію, названу теорією флогістону. Вона розглядала процес горіння, як реакцію розкладу. Флогістоном вважалася особлива речовина – «вогняна матерія», складова частина усіх здатних горіти речовин. Роль повітря зводилася до «вбирання» флогістону: зелені листки «всмоктували» флогістон із повітря, при горінні деревини він знову виділявся. Як самостійна наука хімія сформувалася в середині XVIII століття з відкриттям М. Ломоносовим закону збереження маси речовин під час хімічних реакцій.
суспільства не зіставляються за принципом антитези, а уподібнюються за до паралелізму. Дві п’ятирядкові
строфи з обрамленням, епіфорою ключового образу – слова “гримить”, яке утворює шостий рядок, – цементуються в органічну
єдність мажорним настроєм. Провідна тональність поезії значною мірою підсилюється інтонаційно-синтаксичним та ритмічним
ладом, який утворюється градаціями, інверсіями, чотирьохстопним амфібрахієм та окситонним римуванням п’ятого і шостого
рядків: летить - гримить, обновить - гримить.У цьому короткому вірші теж поєдналися два засоби естетичного зображення дійсності. В першій строфі –
ліричне розмірковування над процесами в природі навесні, а в другій звучить політичне пророцтво:
Мабуть, благодатная хвиля надходить...
Мільйони чекають щасливої зміни,
Ті хмари – плідної будущини тіни,
Що людськість, мов красна весна, обновить...
Гримить!
На змісті цієї частини твору позначилися світоглядні переконання І.Франка 80-х рр. Слуховий образ “Гримить” у
другій строфі набирає мастштабного значення як символ очікуваних корінних змін у всій Європі.)))