Наше шкільне навчання часто проходить у кабінеті української мови та літератури. Я хочу описати його, бо це сучасна класна кімната. Вона простора та світла, тому що в ній великі вікна. На вікнах висять білі мережані гардини та прозорі блакитні штори. У класі стоять нові світло-бежеві парти та такі ж стільці, тільки ще з зеленою облямівкою з боків. Від світлих меблів вся класна кімната видається ще світлішою. Меблі в класі зроблені з дерева. Стіни класної кімнати пофарбовані в блідо-зелений колір. На стінах висить кілька портретів українських поетів та письменників. Над класною дошкою знаходиться портрет Тараса Шевченка, прикрашений двома рушниками. А на стінах висять портрети Лесі Українки та Івана Франка, а також репродукція картини про козака Мамая. У класі ще є гарні нові шафи, такого ж світлого відтінку, як і парти. На їхніх полицях розставлені книги в яскравих обкладинках та літературні журнали. Ще в кабінеті багато живих квітів, великих та маленьких. Вони стоять на підвіконнях і на шафах. Квіти приносять до школи зі своїх домівок вчителі або дарують для кабінету учні. Я недаремно написав, що кабінет української мови та літератури — сучасний. У ньому є плазмовий екран для перегляду навчальних матеріалів, фільмів та презентацій. Поруч з ним на спеціальній поличці розміщається медіаплееер, який підключається до екрану. Сюди можна вставляти диски і навіть «флешки». Ці нові технології в класі сусідять із звичайною чорною дошкою, на якій пишуть крейдою
Писатиму від свого імені) Недавно я ознайомилася з твором А.Дімарова "Блакитна дитина". Ця повісь переповнена пригодами. Проте слід звернути увагу на одну із них. Чи пам*ятаєте ви, як Только ліз у сад дядька Матвія по яблука? Якщо пам*ятаєте, то зрозумієте, чому я хотіла звернути на цю пригоду увагу. Якщо ще не зрозуміли, то я вам поясню. Ця подія є не просто цікава, а дуже захоплююча, оскільки виражає всі підліткові почуття: і та зацікавленість, коли Только ліз у сад, і те почуття небезпеки, коли на дорозі появилась собака, і те почуття так скажімо бажання помсти за скоєну образу. Дуже часто у нашому житті, ми зустрічаємо такі почуття, тому перш за все цей твір, а зокрема розповідь про пригоду найкраще розумітимемо ми - підлітки, бо самі не раз відчували ці почуття й емоції. Ось чому ця пригода мені сподобалася!
У класі стоять нові світло-бежеві парти та такі ж стільці, тільки ще з зеленою облямівкою з боків. Від світлих меблів вся класна кімната видається ще світлішою. Меблі в класі зроблені з дерева.
Стіни класної кімнати пофарбовані в блідо-зелений колір. На стінах висить кілька портретів українських поетів та письменників. Над класною дошкою знаходиться портрет Тараса Шевченка, прикрашений двома рушниками. А на стінах висять портрети Лесі Українки та Івана Франка, а також репродукція картини про козака Мамая.
У класі ще є гарні нові шафи, такого ж світлого відтінку, як і парти. На їхніх полицях розставлені книги в яскравих обкладинках та літературні журнали.
Ще в кабінеті багато живих квітів, великих та маленьких. Вони стоять на підвіконнях і на шафах. Квіти приносять до школи зі своїх домівок вчителі або дарують для кабінету учні.
Я недаремно написав, що кабінет української мови та літератури — сучасний. У ньому є плазмовий екран для перегляду навчальних матеріалів, фільмів та презентацій. Поруч з ним на спеціальній поличці розміщається медіаплееер, який підключається до екрану. Сюди можна вставляти диски і навіть «флешки». Ці нові технології в класі сусідять із звичайною чорною дошкою, на якій пишуть крейдою
Недавно я ознайомилася з твором А.Дімарова "Блакитна дитина". Ця повісь переповнена пригодами. Проте слід звернути увагу на одну із них. Чи пам*ятаєте ви, як Только ліз у сад дядька Матвія по яблука? Якщо пам*ятаєте, то зрозумієте, чому я хотіла звернути на цю пригоду увагу. Якщо ще не зрозуміли, то я вам поясню. Ця подія є не просто цікава, а дуже захоплююча, оскільки виражає всі підліткові почуття: і та зацікавленість, коли Только ліз у сад, і те почуття небезпеки, коли на дорозі появилась собака, і те почуття так скажімо бажання помсти за скоєну образу. Дуже часто у нашому житті, ми зустрічаємо такі почуття, тому перш за все цей твір, а зокрема розповідь про пригоду найкраще розумітимемо ми - підлітки, бо самі не раз відчували ці почуття й емоції. Ось чому ця пригода мені сподобалася!