Як мені здається, Г.Квітка-Основ"яненко талановито і образно висвічує не лише щоденний побут селянина, але й ті моральні засади, які й дотепер лежать в основі ставлення до життя сучасного українця.
Що ж це за засади і які проблеми довелося вирішувати сімейству Наума Дрота? І чи має сучасний українець схожі проблеми у наші часи?
Думаю, що зараз, так само, як і двісті з чимось років тому, перед селянином стояла проблема віри в Бога. Вся повість Квітки-Основ"яненка просякнута думкою, що своє життя проста людина влаштовувала таким чином, щоб не грішити, якомога точніше виконувати Божі заповіді. Це було головним, цього дотримувалися беззастережно у сім"ї Наума Дрота. Пройшли віки, але й нині це так само хвилює сучасну людину, і кожен, як може, намагається зберегти у собі віру і не чинити всупереч заповітам Господа.
Проблема батьків і дітей так само актуальна у всі часи. Слухняна й чемна, вихована дитина, підмога батькам на старість - це було важливо для будь-якої родини тоді, і не втратило актуальності в наші дні.
Ще в повісті розкривається проблема соціальної нерівності, яка перешкоджає особистому щастю персонажів. Хіба ж так само гостро не постає ця проблема перед сучасною молодою людиною? На мій погляд, вона ще більше загострилася з часом.
Ну і нарешті проблема пошуків щасливої долі. Вона тісно сплітається з усіма вищезазначеними. Щастя людини - у вірі, у сім"ї, у коханні, у дітях, у вільній праці. Хіба це колись було інакше? Думаю, що ні. Це - на всі часи, для всіх поколінь буде важливо, до цього прагнули люди завжди і прагнутимуть у майбутньому.
У творі «Митькозавр із Юрківки» або ще «Химера лісового озера» йдеться про двох хлопчиків-друзів, Митька та Сергійка, котрі були вимушені зібрати колекцію комах за літо на біологію та шукали пригоди на свою голову. Саме завдяки своїй уяві та бажанню, вони потрапляють у село до Митькової бабусі, де і починається головна авантюра.
Найбільше у творі мені запам’ятався той епізод, коли хлопчики готували пастку для «чудовиська». Мене зворушило ставлення друзів один до одного, їх винахідливість, адже не кожна дитина може так мріяти та творити.
Мені сподобалися головні герої твору Митько та Сергійко. Звичайно, шкода, що вони забули про бабусю, хоча й могли їй до але я думаю, що вони ще виправляться. Та насправді це справжні друзі, жваві, бадьорі мрійники-авантюристи, котрі нікого не образять, до у скрутну хвилину та мають Велике серце. Але й без зла не буває добра, тому у творі присутні і негативні герої. У «Митькозаврі із Юрківким» таким є спортсмен Василь, котрий заради насмішки обдурив друзів.
Прочитавши цей твір, я зробила висновок, що потрібно гарно ставитися до природи, берегти та читати книги, не насміхатися з оточуючих. Потрібно пам’ятати про те, що із скрутних ситуацій завжди є вихід і що мріяти та йти до своєї мети зовсім не шкідливо, а, навпаки, це лише дає впевненості в собі, бажання чогось кращого. А найголовніше – потрібно пам’ятати правило: «Стався до людей так, як ти хочеш, щоб вони ставилися до тебе».
Я раджу всім прочитати цю чудову книгу, адже вчитися ніколи не пізно, навіть дорослим. Тим паче захоплюючі пригоди, котрі відбувалися із хлопцями, розчулять і здивують кожного. Тому, коли ви маєте вільний час або просто хочете почитати цікаві історії, можете взяти до рук повість Ярослава Стельмаха «Химера лісового озера».
Як мені здається, Г.Квітка-Основ"яненко талановито і образно висвічує не лише щоденний побут селянина, але й ті моральні засади, які й дотепер лежать в основі ставлення до життя сучасного українця.
Що ж це за засади і які проблеми довелося вирішувати сімейству Наума Дрота? І чи має сучасний українець схожі проблеми у наші часи?
Думаю, що зараз, так само, як і двісті з чимось років тому, перед селянином стояла проблема віри в Бога. Вся повість Квітки-Основ"яненка просякнута думкою, що своє життя проста людина влаштовувала таким чином, щоб не грішити, якомога точніше виконувати Божі заповіді. Це було головним, цього дотримувалися беззастережно у сім"ї Наума Дрота. Пройшли віки, але й нині це так само хвилює сучасну людину, і кожен, як може, намагається зберегти у собі віру і не чинити всупереч заповітам Господа.
Проблема батьків і дітей так само актуальна у всі часи. Слухняна й чемна, вихована дитина, підмога батькам на старість - це було важливо для будь-якої родини тоді, і не втратило актуальності в наші дні.
Ще в повісті розкривається проблема соціальної нерівності, яка перешкоджає особистому щастю персонажів. Хіба ж так само гостро не постає ця проблема перед сучасною молодою людиною? На мій погляд, вона ще більше загострилася з часом.
Ну і нарешті проблема пошуків щасливої долі. Вона тісно сплітається з усіма вищезазначеними. Щастя людини - у вірі, у сім"ї, у коханні, у дітях, у вільній праці. Хіба це колись було інакше? Думаю, що ні. Це - на всі часи, для всіх поколінь буде важливо, до цього прагнули люди завжди і прагнутимуть у майбутньому.
Найбільше у творі мені запам’ятався той епізод, коли хлопчики готували пастку для «чудовиська». Мене зворушило ставлення друзів один до одного, їх винахідливість, адже не кожна дитина може так мріяти та творити.
Мені сподобалися головні герої твору Митько та Сергійко. Звичайно, шкода, що вони забули про бабусю, хоча й могли їй до але я думаю, що вони ще виправляться. Та насправді це справжні друзі, жваві, бадьорі мрійники-авантюристи, котрі нікого не образять, до у скрутну хвилину та мають Велике серце. Але й без зла не буває добра, тому у творі присутні і негативні герої. У «Митькозаврі із Юрківким» таким є спортсмен Василь, котрий заради насмішки обдурив друзів.
Прочитавши цей твір, я зробила висновок, що потрібно гарно ставитися до природи, берегти та читати книги, не насміхатися з оточуючих. Потрібно пам’ятати про те, що із скрутних ситуацій завжди є вихід і що мріяти та йти до своєї мети зовсім не шкідливо, а, навпаки, це лише дає впевненості в собі, бажання чогось кращого. А найголовніше – потрібно пам’ятати правило: «Стався до людей так, як ти хочеш, щоб вони ставилися до тебе».
Я раджу всім прочитати цю чудову книгу, адже вчитися ніколи не пізно, навіть дорослим. Тим паче захоплюючі пригоди, котрі відбувалися із хлопцями, розчулять і здивують кожного. Тому, коли ви маєте вільний час або просто хочете почитати цікаві історії, можете взяти до рук повість Ярослава Стельмаха «Химера лісового озера».