Туман над світом впав і все закрив. Таку чарівну казку нам створив... Який же дивний світ! Як тут красиво! Туман все застелив — насправді диво. Скупався світ в росі і спочиває. Увесь блищить, в промінні сяє! На пелюстках роса, немов перлини, Це диво і краса — все для людини. Тому що лиш вона красу сприймає, Бо ж серце чарівне людина має. Уміє казку бачити гати І добрі почуття в душі плекати. Наступна кожна мить її дивує. Ну, а природа дивину дарує І радує, й тривожить, надихає нас. То ж усміхніться квітам! В добрий час!
У всякого своє лихо, І в мене не тихо, Хоч не своє, позичене, А все-таки лихо. Нащо б, бачся, те згадувать, Що давно минуло, Будить бознає колишнє — Добре, що заснуло. Хоч і Яр той, вже до його І стежки малої Не осталось; і здається, Що ніхто й ногою Не ступив там, а згадаєш, То була й дорога З манастиря Мотриного До Яру страшного. В Яру колись гайдамаки Табором стояли, Лагодили самопали, Ратища стругали. У Яр тойді сходилися, Мов із хреста зняті, Батько з сином і брат з братом Одностайне стати На ворога лукавого, На лютого ляха. Де ж ти дівся, в Яр глибокий Протоптаний шляху? Чи сам заріс темним лісом, Чи то засадили Нові кати? Щоб до тебе /356/ Люди не ходили На пораду, що їм діять З добрими панами, Людоїдами лихими, З новими ляхами? Не сховаєте! над Яром Залізняк витає І на Умань позирає, Гонту виглядає. Не ховайте, не топчіте Святого закона, Не зовіте преподобним Лютого Нерона. Не славтеся царевою Святою войною. Бо ви й самі не знаєте, Що царики коять. А кричите, що несете І душу і шкуру За отечество!.. Єй-богу, Овеча натура; Дурний шию підставляє І не знає за що! Та ще й Гонту зневажає, Ледаче ледащо! «Гайдамаки не воины — Розбойники, воры. Пятно в наший истории...» Брешеш, людоморе! За святую правду-волю Розбойник не стане, Не розкує закований У ваші кайдани Народ темний, не заріже Лукавого сина, Не розіб’є живе серце За свою країну. Ви — розбойники неситі, Голодні ворони. По якому правдивому, Святому закону І землею, всім даною, І сердешним людом /357/ Торгуєте? Стережіться ж, Бо лихо вам буде, Тяжке лихо!.. Дуріть Дітей І брата сліпого, Дуріть себе, чужих людей, Та не дуріть Бога. Бо в день радості над вами Розпадеться кара. І повіє огонь новий З Холодного Яру.
Тема: Пам’ятники міста Запоріжжя. Запоріжжя - одне з найбільших міст України - засноване в серпні 1770 року, коли розпочалось будівництво Олександрівської фортеці. Запоріжжя - майже мегаполіс. За офіційною статистикою народу тут проживає близько 790 000. Хоча насправді мабуть трошки більше. Поступово місто розбудовується протягом XIX ст., але особливо швидкими темпами місто зростає в період індустріалізації 30-40 рр. XX ст. Саме в цей період будується Дніпрогес, багато заводів і фабрик, різко зростає чисельність жителів. Міські забудови досить серйозно розріджуються лініями електропередач, які тут є скрізь. Де б ви не були в місті з будь якої точки можна побачити дроти, які висять якщо не над головою, то трохи в стороні. Як на мене, то саме ці лінії електропередач і створюють в Запоріжжі вільний простір, якого так не хватає в інших містах.
Але всі ці проводи висять тут не просто так. Запоріжжя один з найбільших в Україні як постачальників так і споживачів електроенергії.
Найбільш епохальною подією в історії міста стало будівництво Дніпро ГЕС. В 1920 році була створена комісія ГОЗЛРО (Государственная комиссия по злектрификации России), згідно плану якої за 10-15 наступних років вся або майже вся Росія повинна бути електрифікована. Дніпро ГЕС стала найважливішим об'єктом цього плану електрифікації. Керуючись Ленінським лозунгом - "Коммунизм єсть советская власть плюс злектрификация всей страньї" - гідроелектростанція була споруджена за 5 років.
Заповідник о. Хортиця
Паралельно з архітектурою і промисловістю Запоріжжя має і природний заповідник - всім відомий острів Хортиця овіяний легендами далекого минулого, оспіваний народом. Дивовижний краєвид та славна минувшина привертають увагу до нього тисяч туристів. Перебування людей на Хортиці прослідковується з доби палеоліту та мезоліту. З II століття нашої ери починається поступова колонізація Південного Подніпров'я ранньослов’янськими племенами. На острові зупинялись на відпочинок дружини київських князів. Найяскравіші сторінки історії Хортиці пов'язані із запорозьким козацтвом. Перше укріплення козаків побудовано на о. Мала Хортиця Дмитром Вишневецьким у 1556 році. Перебування козаків за дніпровими порогами сприяло заселенню родючих земель та пожвавленню тут господарської діяльності. Під час російсько-турецької війни 1736-1739 рр. на острові була побудована лінія земляних укріплень. Після скасування в 1775 році Катериною II Запорозької Січі, царський уряд роздавав землі козаків російським та українським поміщикам, німецьким колоністам, чиновниками, офіцерам у «рангові дачі». Серед власників був князь Г.Потьомкін, який згодом передав острів казні. Зараз на острові діє Державний заповідник «Хортиця». Острів Хортиця найбільший острів на Дніпрі. Його довжина 12,5 км, ширина в найширшому місці -- 2,5 км. Хортиця -- національний заповідник і охороняється державою. До острова збудовано три моста. По двох з них крім автомобілів їздить і поїзд. Один з мостів за офіційною версією знаходиться в не дуже доброму стані і не дуже підходить для того, щоб по ньому ганяли автомобілі. Найбільш заворожуючи виглядає двох'ярусний міст Преображенського. По верхноьму ярусу їздить поїзд, а знизу дорога для машин.
Таку чарівну казку нам створив...
Який же дивний світ! Як тут красиво!
Туман все застелив — насправді диво.
Скупався світ в росі і спочиває.
Увесь блищить, в промінні сяє!
На пелюстках роса, немов перлини,
Це диво і краса — все для людини.
Тому що лиш вона красу сприймає,
Бо ж серце чарівне людина має.
Уміє казку бачити гати
І добрі почуття в душі плекати.
Наступна кожна мить її дивує.
Ну, а природа дивину дарує
І радує, й тривожить, надихає нас.
То ж усміхніться квітам! В добрий час!
У всякого своє лихо,
І в мене не тихо,
Хоч не своє, позичене,
А все-таки лихо.
Нащо б, бачся, те згадувать,
Що давно минуло,
Будить бознає колишнє —
Добре, що заснуло.
Хоч і Яр той, вже до його
І стежки малої
Не осталось; і здається,
Що ніхто й ногою
Не ступив там, а згадаєш,
То була й дорога
З манастиря Мотриного
До Яру страшного.
В Яру колись гайдамаки
Табором стояли,
Лагодили самопали,
Ратища стругали.
У Яр тойді сходилися,
Мов із хреста зняті,
Батько з сином і брат з братом
Одностайне стати
На ворога лукавого,
На лютого ляха.
Де ж ти дівся, в Яр глибокий
Протоптаний шляху?
Чи сам заріс темним лісом,
Чи то засадили
Нові кати? Щоб до тебе /356/
Люди не ходили
На пораду, що їм діять
З добрими панами,
Людоїдами лихими,
З новими ляхами?
Не сховаєте! над Яром
Залізняк витає
І на Умань позирає,
Гонту виглядає.
Не ховайте, не топчіте
Святого закона,
Не зовіте преподобним
Лютого Нерона.
Не славтеся царевою
Святою войною.
Бо ви й самі не знаєте,
Що царики коять.
А кричите, що несете
І душу і шкуру
За отечество!.. Єй-богу,
Овеча натура;
Дурний шию підставляє
І не знає за що!
Та ще й Гонту зневажає,
Ледаче ледащо!
«Гайдамаки не воины —
Розбойники, воры.
Пятно в наший истории...»
Брешеш, людоморе!
За святую правду-волю
Розбойник не стане,
Не розкує закований
У ваші кайдани
Народ темний, не заріже
Лукавого сина,
Не розіб’є живе серце
За свою країну.
Ви — розбойники неситі,
Голодні ворони.
По якому правдивому,
Святому закону
І землею, всім даною,
І сердешним людом /357/
Торгуєте? Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо!.. Дуріть Дітей
І брата сліпого,
Дуріть себе, чужих людей,
Та не дуріть Бога.
Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру.
Запоріжжя - одне з найбільших міст України - засноване в серпні 1770 року, коли розпочалось будівництво Олександрівської фортеці. Запоріжжя - майже мегаполіс. За офіційною статистикою народу тут проживає близько 790 000. Хоча насправді мабуть трошки більше. Поступово місто розбудовується протягом XIX ст., але особливо швидкими темпами місто зростає в період індустріалізації 30-40 рр. XX ст. Саме в цей період будується Дніпрогес, багато заводів і фабрик, різко зростає чисельність жителів. Міські забудови досить серйозно розріджуються лініями електропередач, які тут є скрізь. Де б ви не були в місті з будь якої точки можна побачити дроти, які висять якщо не над головою, то трохи в стороні. Як на мене, то саме ці лінії електропередач і створюють в Запоріжжі вільний простір, якого так не хватає в інших містах.
Але всі ці проводи висять тут не просто так. Запоріжжя один з найбільших в Україні як постачальників так і споживачів електроенергії.
Найбільш епохальною подією в історії міста стало будівництво Дніпро ГЕС. В 1920 році була створена комісія ГОЗЛРО (Государственная комиссия по злектрификации России), згідно плану якої за 10-15 наступних років вся або майже вся Росія повинна бути електрифікована. Дніпро ГЕС стала найважливішим об'єктом цього плану електрифікації. Керуючись Ленінським лозунгом - "Коммунизм єсть советская власть плюс злектрификация всей страньї" - гідроелектростанція була споруджена за 5 років.
Заповідник о. Хортиця
Паралельно з архітектурою і промисловістю Запоріжжя має і природний заповідник - всім відомий острів Хортиця овіяний легендами далекого минулого, оспіваний народом. Дивовижний краєвид та славна минувшина привертають увагу до нього тисяч туристів. Перебування людей на Хортиці прослідковується з доби палеоліту та мезоліту. З II століття нашої ери починається поступова колонізація Південного Подніпров'я ранньослов’янськими племенами. На острові зупинялись на відпочинок дружини київських князів. Найяскравіші сторінки історії Хортиці пов'язані із запорозьким козацтвом. Перше укріплення козаків побудовано на о. Мала Хортиця Дмитром Вишневецьким у 1556 році. Перебування козаків за дніпровими порогами сприяло заселенню родючих земель та пожвавленню тут господарської діяльності. Під час російсько-турецької війни 1736-1739 рр. на острові була побудована лінія земляних укріплень. Після скасування в 1775 році Катериною II Запорозької Січі, царський уряд роздавав землі козаків російським та українським поміщикам, німецьким колоністам, чиновниками, офіцерам у «рангові дачі». Серед власників був князь Г.Потьомкін, який згодом передав острів казні. Зараз на острові діє Державний заповідник «Хортиця».
Острів Хортиця найбільший острів на Дніпрі. Його довжина 12,5 км, ширина в найширшому місці -- 2,5 км. Хортиця -- національний заповідник і охороняється державою. До острова збудовано три моста. По двох з них крім автомобілів їздить і поїзд. Один з мостів за офіційною версією знаходиться в не дуже доброму стані і не дуже підходить для того, щоб по ньому ганяли автомобілі. Найбільш заворожуючи виглядає двох'ярусний міст Преображенського. По верхноьму ярусу їздить поїзд, а знизу дорога для машин.