13. У поезі <<У теплі дні збирання винограду антитезою до першої строфи є рядки.. А)вона верталась iз ясного саду. Ясна, як сад, радісна, як смiх.
В)Гукнула свіжо й весело на мулів.I чутно ушi правий з них прищулив
Б) І вiн спитав:- Яку б найти принаду,Щоб привернуть мебе до рук моїх?
Г) І мовив: -Добре бути молодим.У теплі дні збирання винограду.
14. Останнє строфа поезії <<У теплі днi збирання винограду передає думку про те, що
А)осінь - найкраща пора року
Б)можна залишатись молодим душею навіть у зрілості
В)людина має право на відпочинок
Г)ні в кого не можна вiдiбрати мрію
2. Вітько, вважав Федька справжнім другом, який нікому не розповість його таємницю. Так, обов язково. Я вважаю, що такі почуття як кохання в собі просто не стримати.
3. Так.
4. -
5. Ідея серенади провалилося, тому що вони в ночі переплутали хати, і замість того щоб заспівати Галі, заспівали баби Хіврі. Вітько тоді вважав, що вони дуже сильно зганьбилися на все село, а ще раз таке повторювати не хотілось. 5.1 Так, бо нікому не хочеться морочитися.
Людина народжується для щастя. Та не судилося щастя Чіпці, головному героєві роману Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Доля була жорстокою до Чіпки від самого народження, хоч з нього "дитина... вийшла — на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне..." Син обдуреної, зневаженої селянки-біднячки, хлопець змалку відчув, що це таке — людська несправедливість. У селі цуралися не тільки Мотрі та її старої матері. Гріх, безневинно скоєний Мотрею, довелося спокутувати її синові. Діти знущалися з Чіпки, не приймали до свого гурту, бо він був для них "виродком", байстрюком. І зростав хлопець невеселим, вовчкуватим, тихим. Уже в дитинстві, коли його за упертість прогнав багатий козак Бородай, Чіпка "поніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділяла людей на хазяїна й робітника".
Болюче відчуття соціальної несправедливості з часом все більше й більше поглиблюється. Розповіді діда Уласа про кріпосницьку неволю, про нещасливу долю батька, селянський протест проти вимог пана примусили селян, звільнених реформою 1861 року з кріпацтва, працювати на нього ще два роки, інші факти зневажання людини людиною — все це формує характер Чіпки як шукача правди.
Життєвий шлях Чіпки сповнений крутих поворотів, підйомів і падінь. Таким самим суперечливим є внутрішній світ героя: добре, гуманне в ньому переплітається з недобрим, жорстоким.
Довго й марно намагається Чіпка зробити все, щоб і він з матір'ю жив "по-людськи". Не покладаючи рук працює на тому клаптику землі, що дістався йому у спадок, виношує у своєму серці мрію про щасливе заможне сімейне життя.