11.01 Завдання 1 В.Герасим'юк "Чоловічий танець"
Ідейно-художній аналіз поезії ( у зошиті) та тільки відповіді на питання:
1) Як називається танець у вірші?
2) Яке значення слова "аркан"?
3) Хто ще застосовував подібні мотузки?
4)Чи подібний цей танець до гопака?
5) Який рух є головним у цьому танці?
6) Що символізує коло?
7)Що символізує саме чоловіче коло?
8) Чи є мотиви цього древнього танцю актуальними нині?
9)Які риси характеру при цьому танці виявляються у виконуючих його?
10) Які обов'язки покладаються на чоловіка як сильну стать у родині?
Творче завдання:
Яким ви вбачаєте справжнього чоловіка(можливо на прикладі знайомої людини)?(10-12 речень)

Укожного з нас одна єдина батьківщина. по-перше, це те місце, де ми народилися і виросли, яке не раз і не двічі ми проміряли своїми кроками. по-друге, батьківщина – це наша рідна країна. батьківщину змінити не можна, як не можна змінити своїх батьків, тих, хто дав нам життя. і я вважаю, що де людина народилася, там вона повинна прожити своє життя і пройти до кінця свій шлях. для мене батьківщиною є моя рідна україна. я дуже люблю свою країну попри те, що, може, для кого десь і краще. я впевнений, що для справжнього українця не може бути ніде краще, ніж на рідній землі. і кожен з нас може створити для себе та своїх близьких такі умови існування, які нічим не гірші від умов у інших країнах. та цим не варто обмежуватися, треба прагнути до того, щоб життя постійно покращувалося для усіх наших співвітчизників. на тлі історії наша країна ще досить молода, тому її майбутнє повністю в руках наших сучасників та наступних поколінь. якою ми зробимо нашу батьківщину, такою вона і буде. я вважаю, що зараз ніхто не має морального права кидати україну напризволяще і тікати кудись за кордон. адже там ми все одно нікому не потрібні, і наше життя буде залежати лише від нас самих. а ось рідній україні зараз дуже потрібні наші сили і наші знання, бо поставити її на ноги зможемо тільки ми. на мій погляд, той, хто їде з країни, зраджує своїх предків і позбавляє своїх нащадків справжньої батьківщини. вони напризволяще залишають могили своїх рідних і, ніби соромлячись свого походження, ніби намагаючись втекти самі від себе. українці – це не тільки велика і могутня нація, це одна величезна гостинна родина. а у будь-якій родині добробут та гарні відносини будуть лише тоді, коли кожен буде відданим своїй справи, справі на благо інших. родина для мене – найсвятіше слово на землі, а мати родини для мене – це україна. я дуже люблю свою рідну країну і все своє життя буду боротися за своє щастя на рідній землі та за щастя своїх співвітчизників. я впевнений – труднощі мене не злякають. я щасливий від того, що народився і живу саме в україні. я люблю рідну землю за її неосяжні, красиві і безмежні простори. вийдеш в поле, і очі не можеш відірвати від справжнього моря зрілого жита, яке стоїть, наче непідступні стіни. увійдеш в це жито, і майже ховаєшся серед його колосків: тільки синє небо стає твоїм дороговказом. така краса милує і заворожує мою душу. у нашій країні найрозумніші у світі люди, багата земля і достатньо невитрачених ресурсів. я один з українців, я громадянин україни. я тут народився, тут пройшло моє дитинство, тут я виховаю своїх дітей і зроблю для своєї країни все, що від мене буде залежати. я впевнений, що українська держава – могутня і миролюбна країна. ми зможемо мужніти і рости разом з нею. я щиро вірю в найкраще. а сьогодні – я учень, і повинен вчитися, щоб у майбутньому принести україні якомога більше користі.

Кора́н (араб. أَلْقُرآن‎ [qurˈʔaːn] — аль-К̣ур’а̄н) — священная книга мусульман. Слово «Коран» происходит от арабского «чтение вслух», «назидание»(Коран, 75:16-18)[1][2]. Согласно исламскому вероучению, он был передан путём откровения пророку Мухаммеду[3]. Современная редакция Корана считается компиляцией записей, собранных и обобщённых специальной коллегией во главе с Зейдом ибн Сабитом, по повелению Абу Бакра ас-Сиддика и Умара ибн аль-Хаттаба, утверждённая в качестве единственной канонической версии при третьем халифе Усмане[4]. В мусульманской традиции считается, что каноническая версия была утверждена согласно общему мнению оставшихся на тот момент в живых сподвижников пророка о том, что именно в таком виде читал Коран сам пророк Мухаммед. В то же время, на сегодняшний день известно семь вариантов чтения — таджвида — Корана, восходящие к различным школам начального периода мусульманской истории[5][6].