Жив собі горобець .От одного дня він вирішив над лисицею посміятися .Бо дуже часто вона його доставала .І полетів він до неї тай каже -Як прийдуть до тебе мисливці то з твоєї шкури зроблять шубу .-Лисиця злякалась.І почала просити горопця щоб їй він допоміг .-Ну тоді пішли до млина там тебе сховаєм .-сказав горобець . Коли вони прийшли горобець сказав лисиці щоб вона в муці повалялась.Вийшла лисиця вся біла.Дальше вони пішли до річки і вона у воду бульк .коли вона була в воді горобець розвів вогонь лтсичка сіла грітися тай спиклась.ЇЇ все клювали птахи по шматочках хлібчику відривали довго вона так ходила і горобця згадувала .От і казочці кінець а хто слухав молодець.
В сучасному українському суспільстві немає державного, політичного, громадського діяча, вченого, політолога, робітника чи селянина, який не висловився б з приводу виховання й поведінки дітей і молоді, її ставлення до праці, культури, освіти, духовності тощо. І це не дивно. Адже молоде покоління громадян України переймає той спадок, який передають йому сім’я, суспільство, і є таким, яким його виховала сім’я, суспільство, держава засобами своєї політики, ідеології, соціально-виховних інститутів освіти, культури та ін.
