1.Що ви можете сказати про особливості творчості письменника, пише художній твір? Чому одним подіям він відводить багато місця, хоча в часі вони тривають недовго, а іншим, навіть тривалим, дуже мало? 2. Чому, на вашу думку, високохудожні твори переживають своїх авторів на цілі століття, стають надбанням усієї людської цивілізації?
3. Чим цікава думка М. Бахтіна про «малий» та «великий» час художнього твору?
4. Чому можна говорити про співавторство читача з письменником під час прочитання твору?
5. Віберіть цитату зі «Вступу» і поясніть письмово, як ви її розумієте.
6. 3 якої причини кожен твір прийнято аналізувати в історичному та естетичному контекстах?

Яка ж чарівна пора року - ВЕСНА. "Чому?" - запитаєте ви мене. А тому, що навесні земля прокидається після тримісячної сплячки, повертаються пташки з вирію, ми чуємо їх радісний спів, все ожива і заново народжується. Так приємно дивитись, як зеленіє травичка, як на деревах з'являються бруньки і розпускається листя, перші пагони. Сонячне проміння падає на землю, зігріває усе, радіють люди, клопочуться в грядках, на городі.

А квіти! Весна дарує стільки квітів і краси, що аж паморочиться від щастя голова. Незабутній аромат весни, він дуже ніжний.

А ще весна приносить багато свят і найбільше свято - Великдень!

Весна - чудова пора року. Бувають і дощові дні, але вони для того, щоб вмити сонну землю. Не журіться, бо скоро вигляне сонечко, заспівають пташки і сповістять всім: - Все буде добре!

:Як умру, то поховайтеМене на могилі,Серед степу широкого,На Вкраїні милій…Відвідавши знедолену свою Вітчизну, проїхавши сотні сіл Полтавщини і Київщини, поет відчув відгомін спалахів селянських повстань по Україні… Він побачив, як пани влаштували собі рай, а селянам — пекло. Він побачив усе, вислухав усіх і зробив висновок:…вставайте, кайдани порвіте.Це був заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду.Поет вірив у світле майбутнє України, вірив, що змінити соціальний устрій гноблених можна. «Заповіт» — це програма його життя, за виконання якої він мужньо боровся. Він хоче, щоб хоч після смерті здійснилась його мрія.Поезія перекладена більш як п’ятдесятьма мовами світу, на слова написано понад півсотні музичних творів. А мелодія «Заповіту», яку знає кожен в Україні, належить полтавському вчителеві Гордію Павловичу Гладкому.«Заповіт» Т. Шевченка залишив у духовному житті нашого народу помітний слід.І мене в сім’ї великій,В сім’ї вольній, новійНе забудьте пом’янутиНезлим тихим словом.