Для Китаю друга половина XIX ст. була часом погіршення економічної, соціальної та політичної ситуації. Зростання чисельності населення відбувалося набагато швидше за збільшення кількості оброблюваних земель. Це загострило продовольчу проблему, що зумовило зниження рівня життя населення. Час від часу виникали антиімперські таємні товариства й відбувалися повстання проти маньчжурів, однак успіху вони не мали. Зростало й невдоволення національних меншин, пригноблених маньчжурською владою.
Китай був «закритий» для іноземного капіталу, усі торговельні операції здійснювалися через одну фірму, яку підтримувала держава. Європейські підприємці марно намагалися «відкрити» китайський ринок для своїх товарів. Оскільки Китай обходився виробленою в країні продукцією, то не потребував європейських товарів. Дорогу європейській торгівлі проклав опіум, який за сприяння корумпованих китайських чиновників завозили в країну контрабандою. Опіумна контрабанда призвела до відтоку з Китаю срібних грошей, що знецінило китайський юань і зумовило підвищення податків і збідніння селян. У країні наростало соціальне напруження й посилювались антиманьчжурські настрої.
Дайте человеку все материальные блага, но лишите его смысла жизни - и это будет несчастный человек."
Самое главное в нашей жизни - это ей смысл. Ведь не будь смысла жизни, целей, которые собираешься достичь - к чему тогда вообще эта жизнь? У каждого есть свои цели, мечты и у каждого есть свой смысл в этой жизни. И никакие материальные блага не возместить внутренний мир, как не крути. Богатство лишь делает человека несчастным, ведь когда ты не богат - тебе есть куда стремиться, но когда у тебя всё уже есть - цель пропадает. Никакое богатство не заменить ощущения, слова, действия, счастье, смысл. Смысл не в материальных благах а в том, чтобы жить и радоваться каждой минуте вдыхаемого кислорода. Да, человек становится абсолютно несчастным, когда ему не к чему стремиться. Пускай у него есть все средства, но нет никакой личной жизни, которая вносит наибольшую лепту в наше понятие о смысле жизни. Но каждому - своё. Так уж устроен мир. Мы сами выбираем свою участь, вопреки нашим жалобам
Для Китаю друга половина XIX ст. була часом погіршення економічної, соціальної та політичної ситуації. Зростання чисельності населення відбувалося набагато швидше за збільшення кількості оброблюваних земель. Це загострило продовольчу проблему, що зумовило зниження рівня життя населення. Час від часу виникали антиімперські таємні товариства й відбувалися повстання проти маньчжурів, однак успіху вони не мали. Зростало й невдоволення національних меншин, пригноблених маньчжурською владою.
Китай був «закритий» для іноземного капіталу, усі торговельні операції здійснювалися через одну фірму, яку підтримувала держава. Європейські підприємці марно намагалися «відкрити» китайський ринок для своїх товарів. Оскільки Китай обходився виробленою в країні продукцією, то не потребував європейських товарів. Дорогу європейській торгівлі проклав опіум, який за сприяння корумпованих китайських чиновників завозили в країну контрабандою. Опіумна контрабанда призвела до відтоку з Китаю срібних грошей, що знецінило китайський юань і зумовило підвищення податків і збідніння селян. У країні наростало соціальне напруження й посилювались антиманьчжурські настрої.
Подробнее - на -
Объяснение:
Самое главное в нашей жизни - это ей смысл. Ведь не будь смысла жизни, целей, которые собираешься достичь - к чему тогда вообще эта жизнь? У каждого есть свои цели, мечты и у каждого есть свой смысл в этой жизни. И никакие материальные блага не возместить внутренний мир, как не крути. Богатство лишь делает человека несчастным, ведь когда ты не богат - тебе есть куда стремиться, но когда у тебя всё уже есть - цель пропадает. Никакое богатство не заменить ощущения, слова, действия, счастье, смысл. Смысл не в материальных благах а в том, чтобы жить и радоваться каждой минуте вдыхаемого кислорода.
Да, человек становится абсолютно несчастным, когда ему не к чему стремиться. Пускай у него есть все средства, но нет никакой личной жизни, которая вносит наибольшую лепту в наше понятие о смысле жизни. Но каждому - своё. Так уж устроен мир. Мы сами выбираем свою участь, вопреки нашим жалобам