Взагалі джазу притаманні дві важливі особливості, що відрізняють його від інших видів музики: імпровізація і свінг. Слово "імпровізація" означає, що музикантам дозволено складати музику буквально під час її виконання. Вони часто використовують ті самі мелодії та співзвуччя, але музика, яку вони грають, ніколи не звучить однаково.
У джазі імпровізує не тільки соліст — кращий виконавець на трубі, кларнеті або саксофоні, але і всі музиканти. В імпровізаційному джазі немає точного запису виконуваної музики, є лише основа у вигляді якого-небудь відомої мелодії. Кожен музикант імпровізує свою партію, вільно варіюючи цією мелодією, що вимагає від учасників джазу не тільки виконавської майстерності, а й творчого обдарування. Найвідомішими джазовими музикантами стали:
Луї Армстронг (труба);
Орнет Коулмен (саксофон);
Ерл Хайнс (фортепіано);
Джиммі Гаррісон (контрабас);
Елла Фіцджеральд (вокал).
В імпровізаційному джазі немає точного запису виконуваної музики, є лише основа у вигляді будь-якої відомої мелодії.
Произведение начинается с инструментального вступления «мушкулат», после которого певец (или певцы) исполняют вокальную партию, «наср», часто на суфийскую поэзию, причём обычно исполняются два разных произведения подряд[3][2][4]. В мушкулате выделяется несколько частей: «тасниф» (основная мелодия); «тарджи» (новая мелодия, повторяющая ритмический рисунок первой); «гардун» (фрагмент с нерегулярными метрами); «мухаммас»; «сакиль» (медленная финальная часть)[5][3]. Все части, кроме «гардуна» исполняются рондо[3]. Каждая часть начинается в низком регистре и постепенно повышается до достижения кульминации (кульминационные построения называются «аудж», «авдж»), а затем возвращается вниз[6][5]. Наср содержит четыре части: «сарахбар» (вступление), «талакин» (первая мелодия), «наср» (вторая мелодия) и «уфар» (завершение, в танцевальном ритме)[6]. Продолжительность композиции жанра шашмаком может быть сравнима с европейской оперой[7]. Следует отметить, что шашмаком Худжанда, Самарканда, Коканда и Ташкента исторически был короче, чем бухарский[8].
Обучение шашмакому, как и всем остальным центральноазиатским жанрам, проходило в устной форме, без нот, методом повторения за учителем; нотная запись была изобретена только в XIX веке в Хиве[7]. В XXI веке образование по специальности «шашмаком» можно получить в Ташкентской консерватории[uz][4], Таджикской национальной консерватории (г. Душанбе) и Академии макама (г. Худжанд).[9]
Взагалі джазу притаманні дві важливі особливості, що відрізняють його від інших видів музики: імпровізація і свінг. Слово "імпровізація" означає, що музикантам дозволено складати музику буквально під час її виконання. Вони часто використовують ті самі мелодії та співзвуччя, але музика, яку вони грають, ніколи не звучить однаково.
У джазі імпровізує не тільки соліст — кращий виконавець на трубі, кларнеті або саксофоні, але і всі музиканти. В імпровізаційному джазі немає точного запису виконуваної музики, є лише основа у вигляді якого-небудь відомої мелодії. Кожен музикант імпровізує свою партію, вільно варіюючи цією мелодією, що вимагає від учасників джазу не тільки виконавської майстерності, а й творчого обдарування. Найвідомішими джазовими музикантами стали:
Луї Армстронг (труба);
Орнет Коулмен (саксофон);
Ерл Хайнс (фортепіано);
Джиммі Гаррісон (контрабас);
Елла Фіцджеральд (вокал).
В імпровізаційному джазі немає точного запису виконуваної музики, є лише основа у вигляді будь-якої відомої мелодії.
Объяснение:
Произведение начинается с инструментального вступления «мушкулат», после которого певец (или певцы) исполняют вокальную партию, «наср», часто на суфийскую поэзию, причём обычно исполняются два разных произведения подряд[3][2][4]. В мушкулате выделяется несколько частей: «тасниф» (основная мелодия); «тарджи» (новая мелодия, повторяющая ритмический рисунок первой); «гардун» (фрагмент с нерегулярными метрами); «мухаммас»; «сакиль» (медленная финальная часть)[5][3]. Все части, кроме «гардуна» исполняются рондо[3]. Каждая часть начинается в низком регистре и постепенно повышается до достижения кульминации (кульминационные построения называются «аудж», «авдж»), а затем возвращается вниз[6][5]. Наср содержит четыре части: «сарахбар» (вступление), «талакин» (первая мелодия), «наср» (вторая мелодия) и «уфар» (завершение, в танцевальном ритме)[6]. Продолжительность композиции жанра шашмаком может быть сравнима с европейской оперой[7]. Следует отметить, что шашмаком Худжанда, Самарканда, Коканда и Ташкента исторически был короче, чем бухарский[8].
Обучение шашмакому, как и всем остальным центральноазиатским жанрам, проходило в устной форме, без нот, методом повторения за учителем; нотная запись была изобретена только в XIX веке в Хиве[7]. В XXI веке образование по специальности «шашмаком» можно получить в Ташкентской консерватории[uz][4], Таджикской национальной консерватории (г. Душанбе) и Академии макама (г. Худжанд).[9]