Первая часть «патетической сонаты» написана в быстром темпе и наиболее напряженна по своему звучанию. обычна и ее форма сонатного аллегро. сама же музыка и ее развитие, по сравнению с сонатами гайдна и моцарта, глубоко своеобразны и содержат много нового. необычно уже начало сонаты. музыке в быстром темпе предшествует медленное вступление. мрачно и вместе с тем торжественно звучат тяжелые аккорды. из нижнего регистра звуковая лавина постепенно движется вверх. все настойчивее звучат грозные вопросы. им отвечает нежная, певучая, с оттенком мольбы мелодия, звучащая на фоне спокойных аккордов. кажется, что это две различные, резко контрастирующие между собою темы. но если сравнить их мелодическое строение, то окажется, что они близки между собой, почти одинаковы. как сжатая пружина, вступление затаило в себе огромную силу, которая требовала выхода, разрядки. haчинается стрeмитeльное сонатное аллегро. главная партия напоминает бурно вздымaющиеся волны. на фoнe беспoкoйногo движения баса тревожно взбегает и опускается мелодия верхнего голоса. чтo же новoго внес бeтховен в «патетическую сонату» по сравнению с сонатами гайдна и моцарта? прежде всего, стал иным характер музыки, отразивший более глубокие, значительные мысли и пeрeживания челoвека (сoнату моцарта до минор (с фантазией) можно рассматривать как непосредственную предшественницу «патетической сонаты» бетховена) . отсюда — сопоставление резко контрастных тем, особенно в первой части. контрастное сопоставление тем, а затем их «столкновение» , «борьба» придали музыке драматический характер. большая напряженность музыки вызвала и большую силу звука, размах и сложность техники. в отдельных моментах сонаты фортепиано как бы пpиобретает оркестровое звучание. «пaтетическая сoната» имеет знaчительно бoльший объем, чем сонаты гaйдна и моцaрта, она дольше длится по времени.
У часи Античності, коли краса стала вищим мірилом цінності твору художника, скульптура досягла незвичайного розквіту. Уже з VІІ ст. до н.е. тут з’являється монументальна скульптура. Статуї виливали з бронзи та вирізали з каменю. Виразність скульптур посилювали розписом та інкрустацією – вставками з іншого кольору. Очі робили, наприклад, з кольорових камінчиків. Грецькі скульптори оспівували прекрасне тіло людини. Тому грецьке мистецтво називають гуманістичним. Тут і богів зображували у вигляді красивих людей. Це прагнення ідеального образу пояснює велику кількість оголених зображень. Ними підкреслюється гармонія людського тіла, якого нічого соромитися.
Найдавніші скульптори зображували людину на повний зріст, з опущеними руками і однією трохи попереду іншої. Протягом наступних століть майстри намагатимуться передати у нерухомій скульптурі гнучкість та рухливість тіла.Найвищого розквіту грецька скульптура сягнула, як і мистецтво загалом, у V ст. до н.е. У ній втілено образ ідеального громадянина – захисника батьківщини, спортсмена. Є також скульптурні портрети знаменитих людей. Грецькі скульптори були великими майстрами в зображенні тіла людини в русі, спокої, відтворювали емоції – біль, радість, страх,тугу, тривогу тощо.Найбільше мене вразила Афіна Парфенос та Дискобол.Вона створена у хрисоелефантинній техніці, тобто із золота та слонової кістки. Близько однієї тони листкового карбованого золота вартістю 40 (або 44) аттичних талантів і слонова кістка вкривали дерев'яний остов статуї заввишки 13 метрів.
Дискобол - одна з найбільш прославлених статуй античності роботи скульптора Мирона. Він є першою класичною скульптурою, що зображує людину у русі. Переможець змагань із метання диска зображений у момент розмаху перед киданням. Тіло атлета представлено у повороті (стиль Figura serpentinata), що було надзвичайно складним та водночас сміливим прийомом.
У часи Античності, коли краса стала вищим мірилом цінності твору художника, скульптура досягла незвичайного розквіту. Уже з VІІ ст. до н.е. тут з’являється монументальна скульптура. Статуї виливали з бронзи та вирізали з каменю. Виразність скульптур посилювали розписом та інкрустацією – вставками з іншого кольору. Очі робили, наприклад, з кольорових камінчиків. Грецькі скульптори оспівували прекрасне тіло людини. Тому грецьке мистецтво називають гуманістичним. Тут і богів зображували у вигляді красивих людей. Це прагнення ідеального образу пояснює велику кількість оголених зображень. Ними підкреслюється гармонія людського тіла, якого нічого соромитися.
Найдавніші скульптори зображували людину на повний зріст, з опущеними руками і однією трохи попереду іншої. Протягом наступних століть майстри намагатимуться передати у нерухомій скульптурі гнучкість та рухливість тіла.Найвищого розквіту грецька скульптура сягнула, як і мистецтво загалом, у V ст. до н.е. У ній втілено образ ідеального громадянина – захисника батьківщини, спортсмена. Є також скульптурні портрети знаменитих людей. Грецькі скульптори були великими майстрами в зображенні тіла людини в русі, спокої, відтворювали емоції – біль, радість, страх,тугу, тривогу тощо.Найбільше мене вразила Афіна Парфенос та Дискобол.Вона створена у хрисоелефантинній техніці, тобто із золота та слонової кістки. Близько однієї тони листкового карбованого золота вартістю 40 (або 44) аттичних талантів і слонова кістка вкривали дерев'яний остов статуї заввишки 13 метрів.
Дискобол - одна з найбільш прославлених статуй античності роботи скульптора Мирона. Він є першою класичною скульптурою, що зображує людину у русі. Переможець змагань із метання диска зображений у момент розмаху перед киданням. Тіло атлета представлено у повороті (стиль Figura serpentinata), що було надзвичайно складним та водночас сміливим прийомом.