Заполните таблицу примерами (по одному примеру) сказочного мира повести–сказки М.М. Пришвина «Кладовая солнца». Сказочный мир Образец Пример Герои Сосна Место действия Лес Счастливый финал Митраша
відповідь у драматургії остання третина хіх століття позначена пошуком нових форм зображення дійсності засобами мистецтва. цей процес приводить до появи «нової драми».
безумовно, усі представники «нової драматургії» - а це г. ібсен, б. шоу, а. чехов, м. метерлінк, ю. а. стріндберг, г. гауптман, е. золя, в. винниченко та інші - йшли власними шляхами, їхні театральні естетика й поетика дуже різнилися. але існувала ознака, яка об'єднувала: усі вони намагалися створити проблемний театр, мова, стилістика якого максимально наближали його до сучасного читача. у чому ж полягає різниця між «старою» драмою та «новою»?
«нова драма» на зламі століть поставила в центрі уваги особистість, але не соціальну, а духовну, індивідуальність переживання й відчуття якої визначають загальну атмосферу епохи. драматурги намагалися показати «трагедію життя», а не «трагедію в житті», закликали до осмислення глибинної суті дійсності, звільнення людського духу, пошуку гармонії. театр став «інтелектуальним», «дискусійним». на перший план вийшов внутрішній конфлікт, а не зовнішня дія. у «новій драмі» стали помітними риси модернізму: символізму, імпресіонізму, неоромантизму та ін.
засновником «нової» драми був норвежець генрік ібсен. успіх його п'єс надихнув інших драматургів: г. гауптмана (німеччина), б. шоу (ія), а. стріндберга (швеція), м. метерлінка (бельгія), е. золя (франція), а. чехова (росія).
новим на сценах театрів був показ картин повсякденного життя, розкриття його злободенних соціальних і моральних проблем. перед глядачами постали звичайні для них картини побуту банкірів, комерсантів, адвокатів і навіть робітників, злидарів. автори порушували нові проблеми, наприклад, жіноче питання. посилився критичний, викривальний пафос п'єс.
було переосмислено природу всіх елементів драматичного твору. оскільки в житті сумне часто поєднується з комічним і навпаки, розвивається жанр трагікомедії. замість «любовних трикутників», таємниць, кримінальних злочинів (зовнішньої інтриги), у центрі уваги - ідейні конфлікти (б. шоу), внутрішня прихована інтрига (м. метерлінк), складна гра підтекстів (а. чехов).
герої відзначаються суперечливими характерами, інколи важко визначити, хто з них головний персонаж (як, наприклад, у а. чехова). дійові особи розмовляють сучасною літературною мовою, використовуючи побутову та жаргонну лексику. п'єси більше не мають зрозумілого, завершеного закінчення: читачеві й глядачеві пропонується відкритий проблемний фінал - запрошення до дискусії, роздумів і власних висновків.
«нова драма» стала одним із найцікавіших загальноєвропейських явищ, яке зробило свій вагомий внесок у справу гуманізації суспільства.
«юшка» - рассказ андрея платонова о кузнеца, всю свою недолгую и тяжелую жизнь терпящем нападки от окружающих за то, что он не похож на них, беззлобен, чист и наивен. автор изображает перед нами не каждого отдельного горожанина, а будто общий собирательный образ населения, особенностью которого является злость и агрессия, отсутствие сострадания и милосердия.
юшка – изможденный работой и болезнью мужчина сорока лет. изо дня в день он выполняет самые разнообразные поручения: носит воду, уголь и песок, придерживает щипцами раскаленное докрасна железо, раздувает мехами горн. можно сказать, что кузнеца выполняет черную и работу, за которую получает незначительную оплату, за год набирается всего-то рублей сто.
все заработанные деньги он бережно складывает, отказывая себе во все: не пьет чая с сахаром, не покупает новую одежду, носит лохмотья, летом ходит без обуви. для чего он так ? оказывается, юшка сиротке, своей приемной дочери, герой надеется, что она получит образование врача и вырастит достойным человеком. свое положение он не считает унизительным, наоборот, юшка уверен, что люди его любят, просто по глупости не знают, как выразить эти чувства. он видит себя равным им, ведь все люди родились с целью жить на этом свете. правда, это его убеждение не разделяет подвыпивший прохожий. сильно толкнув юшку в больную грудь, он лишает жизни этого кроткого человека. у юшки пошла горлом кровь. он долго лежал в дорожной пыли. так и закончилась жизнь доброго юшки, так и не понятого и не принятого людьми.
для чего же платонов пишет этот рассказ? чему он хочет научить нас, своих читателей? наверное, показывает, что нужно быть добрее и терпимее друг к другу. автор погружает нас в жизнь юшки, дает возможность вместе с ним пройти тяжелый жизненный путь, прочувствовать. и, несомненно, получить неоценимый опыт.
андрей платонов предлагает читателям борьбу известных начал: добра и зла. в рассказе «юшка», как в волшебной сказке, добро все-таки одерживает верх. главный герой – носитель добра, а все окружающее его население городка – зло.
юшка всем своим существованием понять, как нужно любить: не требуя ничего взамен, чисто, открыто, всей душой. только так можно одержать победу над злом.
помимо этого, рассказ учит терпению, умению прощать любые обиды, даже самые тяжелые, которые, казалось бы, просто невозможно забыть. и главный герой платонова обладает всеми названными качествами.
юшка не замечает злобы и агрессии людей, он не черствеет душой, не замыкается в себе. мужчина остается самим собой: добрым, искренним, настоящим. после его смерти люди, конечно, многое поняли и осознали, им стало не хватать юшки. оказывается, человек, над которым они смеялись, а порой даже били, был прав в своих убеждениях. благородное дело юшки продолжает его приемная дочь. она остается в том городке, где довели до смерти ее названного отца, и людям, больным чахоткой.
відповідь у драматургії остання третина хіх століття позначена пошуком нових форм зображення дійсності засобами мистецтва. цей процес приводить до появи «нової драми».
безумовно, усі представники «нової драматургії» - а це г. ібсен, б. шоу, а. чехов, м. метерлінк, ю. а. стріндберг, г. гауптман, е. золя, в. винниченко та інші - йшли власними шляхами, їхні театральні естетика й поетика дуже різнилися. але існувала ознака, яка об'єднувала: усі вони намагалися створити проблемний театр, мова, стилістика якого максимально наближали його до сучасного читача. у чому ж полягає різниця між «старою» драмою та «новою»?
«нова драма» на зламі століть поставила в центрі уваги особистість, але не соціальну, а духовну, індивідуальність переживання й відчуття якої визначають загальну атмосферу епохи. драматурги намагалися показати «трагедію життя», а не «трагедію в житті», закликали до осмислення глибинної суті дійсності, звільнення людського духу, пошуку гармонії. театр став «інтелектуальним», «дискусійним». на перший план вийшов внутрішній конфлікт, а не зовнішня дія. у «новій драмі» стали помітними риси модернізму: символізму, імпресіонізму, неоромантизму та ін.
засновником «нової» драми був норвежець генрік ібсен. успіх його п'єс надихнув інших драматургів: г. гауптмана (німеччина), б. шоу (ія), а. стріндберга (швеція), м. метерлінка (бельгія), е. золя (франція), а. чехова (росія).
новим на сценах театрів був показ картин повсякденного життя, розкриття його злободенних соціальних і моральних проблем. перед глядачами постали звичайні для них картини побуту банкірів, комерсантів, адвокатів і навіть робітників, злидарів. автори порушували нові проблеми, наприклад, жіноче питання. посилився критичний, викривальний пафос п'єс.
було переосмислено природу всіх елементів драматичного твору. оскільки в житті сумне часто поєднується з комічним і навпаки, розвивається жанр трагікомедії. замість «любовних трикутників», таємниць, кримінальних злочинів (зовнішньої інтриги), у центрі уваги - ідейні конфлікти (б. шоу), внутрішня прихована інтрига (м. метерлінк), складна гра підтекстів (а. чехов).
герої відзначаються суперечливими характерами, інколи важко визначити, хто з них головний персонаж (як, наприклад, у а. чехова). дійові особи розмовляють сучасною літературною мовою, використовуючи побутову та жаргонну лексику. п'єси більше не мають зрозумілого, завершеного закінчення: читачеві й глядачеві пропонується відкритий проблемний фінал - запрошення до дискусії, роздумів і власних висновків.
«нова драма» стала одним із найцікавіших загальноєвропейських явищ, яке зробило свій вагомий внесок у справу гуманізації суспільства.
«юшка» - рассказ андрея платонова о кузнеца, всю свою недолгую и тяжелую жизнь терпящем нападки от окружающих за то, что он не похож на них, беззлобен, чист и наивен. автор изображает перед нами не каждого отдельного горожанина, а будто общий собирательный образ населения, особенностью которого является злость и агрессия, отсутствие сострадания и милосердия.
юшка – изможденный работой и болезнью мужчина сорока лет. изо дня в день он выполняет самые разнообразные поручения: носит воду, уголь и песок, придерживает щипцами раскаленное докрасна железо, раздувает мехами горн. можно сказать, что кузнеца выполняет черную и работу, за которую получает незначительную оплату, за год набирается всего-то рублей сто.
все заработанные деньги он бережно складывает, отказывая себе во все: не пьет чая с сахаром, не покупает новую одежду, носит лохмотья, летом ходит без обуви. для чего он так ? оказывается, юшка сиротке, своей приемной дочери, герой надеется, что она получит образование врача и вырастит достойным человеком. свое положение он не считает унизительным, наоборот, юшка уверен, что люди его любят, просто по глупости не знают, как выразить эти чувства. он видит себя равным им, ведь все люди родились с целью жить на этом свете. правда, это его убеждение не разделяет подвыпивший прохожий. сильно толкнув юшку в больную грудь, он лишает жизни этого кроткого человека. у юшки пошла горлом кровь. он долго лежал в дорожной пыли. так и закончилась жизнь доброго юшки, так и не понятого и не принятого людьми.
для чего же платонов пишет этот рассказ? чему он хочет научить нас, своих читателей? наверное, показывает, что нужно быть добрее и терпимее друг к другу. автор погружает нас в жизнь юшки, дает возможность вместе с ним пройти тяжелый жизненный путь, прочувствовать. и, несомненно, получить неоценимый опыт.
андрей платонов предлагает читателям борьбу известных начал: добра и зла. в рассказе «юшка», как в волшебной сказке, добро все-таки одерживает верх. главный герой – носитель добра, а все окружающее его население городка – зло.
юшка всем своим существованием понять, как нужно любить: не требуя ничего взамен, чисто, открыто, всей душой. только так можно одержать победу над злом.
помимо этого, рассказ учит терпению, умению прощать любые обиды, даже самые тяжелые, которые, казалось бы, просто невозможно забыть. и главный герой платонова обладает всеми названными качествами.
юшка не замечает злобы и агрессии людей, он не черствеет душой, не замыкается в себе. мужчина остается самим собой: добрым, искренним, настоящим. после его смерти люди, конечно, многое поняли и осознали, им стало не хватать юшки. оказывается, человек, над которым они смеялись, а порой даже били, был прав в своих убеждениях. благородное дело юшки продолжает его приемная дочь. она остается в том городке, где довели до смерти ее названного отца, и людям, больным чахоткой.