Чим у Німеччині була університетська наука, тим у Великій Британії - політика. Тож молодого англійця, що покинув засідання палати лордів заради далекої подорожі, цілком можна порівняти з німецьким студентом, який дозволив собі іронізувати щодо гегелівської науки.
Щоправда, аби знехтувати палатою лордів, туди ще треба потрапити... Проте в цьому для деяких англійських юнаків не було жодних проблем: лордами не ставали, а народжувалися (це був спадковий титул, спадкове місце у верхній палаті парламенту).
Джордж Ноел Гордон Байрон народився в Лондоні у сім’ї збіднілих аристократів. У десять років майбутній поет, як старший чоловік у родині, успадкував від діда титул лорда. Батька він утратив у ранньому дитинстві, а старший двоюрідний брат загинув на війні.
Разом з матір’ю Байрон жив у Шотландії, але титул зобов’язував перебувати поблизу родового маєтку в Англії, у місті Ноттінгемі. Один з ранніх творів митця - «Хотів би жити знов у горах...» - саме й пов’язаний з вимушеним прощанням із Шотландією, яку він любив як батьківщину.
Освіту Байрон здобував у закритому навчальному закладі в Харроу. Через непростий характер юнак часто конфліктував з однокласниками. Кульгавий від народження, він глибоко страждав через своє каліцтво, гостро переживав образи. Щоб позбутися почуття меншовартості, поет займався боксом, верховою їздою, плаванням. Згодом численні його шанувальники кульгатимуть лише для того, щоб бути схожими на кумира. У 1805 р. Байрон вступив до Кембриджського університету, де й почав писати вірші.
Отец Анастасии Прокопьевны – Прокопий Георгиевич Копылов высоко ценил светское образование и постарался, чтобы все его дети получили достойное воспитание и образование.О родословной Александра Вампилова по материнской линии пишет литературный критик Надежда Тендитник: « Крутой волей и недюжинными оратора и педагога был наделен дед драматурга - Прокопий Георгиевич Копылов. Он вырос в семье кимилтекского крестьянина, но собрался с силами, получил высшее духовное образование, обеспечивающее ему пост священника в кафедральном соборе и должность учителя гимназии. А о жене Прокопия Геориевича, Сашиной бабушке, известно, что Александра Африкановна Медведева получила образование в епархиальном училище, имела в 17 лет высокое по тем временам звание домашней учительницы.»Дочь православного миссионера, священника, душевная и мудрая Александра Африкановна интересовалась всеми вопросами жизни, художественной литературой, искусством, много читала, прожив большую содержательную жизнь.Дочь Копыловых, Анастасия, родилась в 1906г. в Иркутске. С юных лет ее привлекала учительская профессия.Заочно закончив Педагогический институт, с 1925г. Анастасия Прокопьевна работает учительницей сначала в Аларском районе, а позднее в Кутулике, в средней школе преподает математику.Ее врожденная вежливость, скромность, правдивость, старательность в работе и самообладание, ее умение мастерски доносить до слушателей, своих учеников знания вызывали со стороны окружающих чувство глубокого уважения.Очень большое внимание она уделяла своим детям. Это была ласковая, добрая, заботливая и удивительно нежная мать.Через полгода после рождения младшего сына Сани, муж Анастасии Прокопьевны, заведующий учебной частью Аларской средней школы В.Н.Вампилов был арестован по обвинению за участие в якобы контрреволюционной организации. В 1938г. его расстреляли. И только через 19 лет, в 1957г. имя Валентина Вампилова было реабилитировано.Анастасия Прокопьевна осталась одна с четырьмя детьми, в воспитании ей ее мать, Александра Африкановна Медведева, переехавшая из Иркутска в Кутулик.Бабушка ухаживала за детьми, создавала семейный уют, была ангелом-хранителем дома. Она не жалела сил и времени для внуков: рассказывала им сказки, читала детские книжки. Домашняя библиотека, собранная Валентином Никитичем, была для ребят кладезем знаний. Благодаря усердным стараниям и заботам матери и бабушки, дети были приучены к аккуратности, хорошо занимались. Анастасия Прокопьевна умело подсказывала, что надо знать в первую очередь, какие книги можно и нужно читать дополнительно к школьной программе.В нелегкой борьбе с трудностями Анастасию Прокопьевну постоянно поддерживалиее братья и сестры. В большой, трудолюбивой, интеллигентной семье Копыловых так было заведено: чутко относиться и друг другу.
Чим у Німеччині була університетська наука, тим у Великій Британії - політика. Тож молодого англійця, що покинув засідання палати лордів заради далекої подорожі, цілком можна порівняти з німецьким студентом, який дозволив собі іронізувати щодо гегелівської науки.
Щоправда, аби знехтувати палатою лордів, туди ще треба потрапити... Проте в цьому для деяких англійських юнаків не було жодних проблем: лордами не ставали, а народжувалися (це був спадковий титул, спадкове місце у верхній палаті парламенту).
Джордж Ноел Гордон Байрон народився в Лондоні у сім’ї збіднілих аристократів. У десять років майбутній поет, як старший чоловік у родині, успадкував від діда титул лорда. Батька він утратив у ранньому дитинстві, а старший двоюрідний брат загинув на війні.
Разом з матір’ю Байрон жив у Шотландії, але титул зобов’язував перебувати поблизу родового маєтку в Англії, у місті Ноттінгемі. Один з ранніх творів митця - «Хотів би жити знов у горах...» - саме й пов’язаний з вимушеним прощанням із Шотландією, яку він любив як батьківщину.
Освіту Байрон здобував у закритому навчальному закладі в Харроу. Через непростий характер юнак часто конфліктував з однокласниками. Кульгавий від народження, він глибоко страждав через своє каліцтво, гостро переживав образи. Щоб позбутися почуття меншовартості, поет займався боксом, верховою їздою, плаванням. Згодом численні його шанувальники кульгатимуть лише для того, щоб бути схожими на кумира. У 1805 р. Байрон вступив до Кембриджського університету, де й почав писати вірші.
Объяснение: