«Я ПОКИНУЛ РОДИМЫЙ ДОМ...» 11. Какое чувство испытывает поэт, покинувший «родимый дом»? (Выпишите 1 слово из стихотворения). 12. Русь для Есенина в этом стихотворении – это… (продолжите ответ, используйте для аргументации цитаты). 13. Что в произведении символизируют голубой и золотой цве¬та? Кого символизирует образ клена? 14. Выпишите из текста стихотворения по одному примеру: 1)метафоры; 2) сравнения; 3) сравнения; 4) олицетворения. Какова их художественная функция? «ОТГОВОРИЛА РОЩА ЗОЛОТАЯ...» 15. Что объединяет стихотворения «Я ПОКИНУЛ РОДИМЫЙ ДОМ...» и «ОТГОВОРИЛА РОЩА ЗОЛОТАЯ...»? 16. Выпишите из первой строфы эпитеты, рисующие образ осени. 17. Из второй строфы выпишите слова и сочетания слов, в кото¬рых так же, как в стихотворении «Я покинул родимый дом...», звучит тема ухода. 18. Выпишите слово, которое называет чувство, преобладающее в третьей и четвертой строфах? 19. Каким образом связаны строки «Как дерево роняет тихо ли¬стья, / Так я роняю грустные слова» с началом стихотворения: «Отговорила роща золотая...»? 20. Почему у лирического героя появляется уверенность в том, что «не обгорят рябиновые кисти» и «не пропадет трава»?
Волхвы принесли Иисусу золото, ладан и смирну. Эти дары символизируют сочетание божественного и человеческого в Иисусе. Жилище описывается подробно для того, чтобы подчеркнуть, в каких условиях жила чета Диллингем. Описание восьмидолларовой квартиры дает возможность понять степень бедности молодой семьи и ощутить, насколько дорогими для супругов являются сделанными ими подарки. Бесспорно, супруги любят друг друга, ведь ради другого каждый пожертвовал самым дорогим, что у него было. С одной стороны, рассказ растрогал, с другой - вызвал чувство глубокого уважения к чувствам героев. Их взаимная забота о том, чтобы порадовать другого, и готовность отдать самое ценное, несмотря на сильную нужду, достойны того, чтобы быть примером для подражания.
ответ:Національний одяг — це святиня кожного народу. Вишита сорочка, вишитий рушник, хустка — здавна вважаються найсвятішим подарунком, коли хтось вирушає в далеку дорогу. Повага до одягу — це повага до свого роду, народу. Наші предки вважали, що нехтування національним вбранням призводить до втрати духовності. Із правіків одяг українців мав бути світлим. І вишитим. Чому так? Що за таїна в неодмінному прагненні прикрасити свій побут? Адже скрізь в Україні обмальовували хати, квітчали рушниками. Це була традиція, яку плекали й оберігали. Малюнки — недовільний набір ліній і кольорів, у кожній вишивці відображено уявлення людини про життя, а також довкілля.
Сорочка була й залишається головним одягом людини, про що свідчать давні приповідки: "Своя сорочка ближче до тіла", "Щасливий, бо в сорочці родився". Вважається, що сорочка, яка безпосередньо облягає тіло, є провідником магічної сили, прихованої в людині. Сорочка у чоловіків і в жінок мала символічне значення оберегу від злих вітрів і недоброго ока. Ось чому привиготовленні сорочки треба було дотримуватися цілої низки засторог і магічних дій (ворожінь).
Хустка теж здавна відігравала важливу оберегову функцію. Чи не через те вона так широко використовується в українському весільному обряді, починаючи зі сватання, коли дівчина на знак згоди підносила старостам хустку на хлібі, й закінчуючи "покриванням" молодої, таку хустку жінка зберігала все життя. Слід вивчати й повертати давні традиції носіння одягу, щоб ми теж навчилися бути в такій же гармонії з довколишнім світом, як і наші предки.
Объяснение: