Самопізнання головного героя в романі "Місто" Валер'яна Підмогильного
В романі "Місто" Валер'ян Підмогильний описував сільську молодь, що тисячами тягнулася у велике місто в пошуках кращого життя. Головний герой роману - саме таким представником, що вирушив до Києва з надією вивчитися в університеті та повернутися до рідного села. Дорогою до міста він зустрічає дівчину, яка знаходиться у таких же обставинах та складнощах, що і він. Прибувши до міста, Степан вражено вивчає все навкруги. Київ лякає його, виникає вороже ставлення до усього, що його оточує, все здається безглуздо пафосним. Герой заздрить, адже сам він не народився тут, у місті великих можливостей. Також перед нами постає те, з якою легкістю Степан змінює своє відношення до оточуючих його факторів. Кожен раз, коли Радченко отримує все кращі та кращі умови проживання, він звикає до них, вважаючи, що заслуговує більшого. Вимоги стають все вище, тож він реалізує їх. Водночас, головний герой є дуже самостійною та розважливою людиною. Він заощаджує кошти на кожному кроці, керуючись словами: "Немає сенсу витрачатись на щось середнє, коли можна накопичувати на краще, проживаючи у поганому". Вимоги героя зростають і до оточуючих людей. Він утримує лише вигідні стосунки, що приносять йому користь. Стаючи краще за інших, він обриває стосунки. Саме так він поступив із селом, друзями, жінками, університетом. Протягом усього свого формування, своїх пригод у місті, Степан був справжнім завойовником, постійно покращуючись, піднімаючи все вище і вище свій статус, бажаючи найкращого. Та зрештою Степан Радченко втратив своє щастя, він переміг місто, але став таким же сірим та неважливим, як інші жителі міста.
В романі "Місто" Валер'ян Підмогильний описував сільську молодь, що тисячами тягнулася у велике місто в пошуках кращого життя.
Головний герой роману - саме таким представником, що вирушив до Києва з надією вивчитися в університеті та повернутися до рідного села. Дорогою до міста він зустрічає дівчину, яка знаходиться у таких же обставинах та складнощах, що і він.
Прибувши до міста, Степан вражено вивчає все навкруги. Київ лякає його, виникає вороже ставлення до усього, що його оточує, все здається безглуздо пафосним. Герой заздрить, адже сам він не народився тут, у місті великих можливостей. Також перед нами постає те, з якою легкістю Степан змінює своє відношення до оточуючих його факторів. Кожен раз, коли Радченко отримує все кращі та кращі умови проживання, він звикає до них, вважаючи, що заслуговує більшого. Вимоги стають все вище, тож він реалізує їх.
Водночас, головний герой є дуже самостійною та розважливою людиною. Він заощаджує кошти на кожному кроці, керуючись словами: "Немає сенсу витрачатись на щось середнє, коли можна накопичувати на краще, проживаючи у поганому". Вимоги героя зростають і до оточуючих людей. Він утримує лише вигідні стосунки, що приносять йому користь. Стаючи краще за інших, він обриває стосунки. Саме так він поступив із селом, друзями, жінками, університетом.
Протягом усього свого формування, своїх пригод у місті, Степан був справжнім завойовником, постійно покращуючись, піднімаючи все вище і вище свій статус, бажаючи найкращого. Та зрештою Степан Радченко втратив своє щастя, він переміг місто, але став таким же сірим та неважливим, як інші жителі міста.