Чим подобаються мені байки сучасного письменника Павла Глазового?
Байки Павла Глазового дуже люблять у нашій сім’ї, а декілька збірок його гумористичних творів у родинній бібліотеці навіть виділені окремо. Ми їх часто читаємо, коли збираємося разом або коли до нас приходять гості. Всі захоплено і весело слухають дотепні вірші, гуморески, пародії, сатиричні мініатюри, епіграми.
Та мені найбільше подобаються байки.
У них П. Глазовий використовує образи тварин, але за ними ми бачимо конкретних людей з вадами їх поведінки. У байках можна зустріти ледарів,
бездарних “талантів”, невихованих “розумників”, людей із спотвореною мораллю та духовністю. Скільки байок – стільки й тем!
Особисто мені дуже подобаються байки з циклу “Езопівські усмішки”, в яких події античного часу неначе перемістилися на нашу українську землю.
Інколи героями байок поета стають окремі речі (“Байка про табличку”, “Причеп”) або люди (“Тарас Бульба у Києві”, “Руськомовний депутат” та інші). Їх не можна читати без сміху, але сміх цей – не заради сміху, бо ним Глазовий карає суспільні вади. Він хоче, щоб люди прагнули позбутися потворних рис. Байкар звертає нашу увагу на негативні явища сучасного життя, за разом з ним поглузувати над ними і зробити власний висновок.
Глазовий часто закінчує свою байку повчальною мораллю, а кожний читач або слухач прислухається до поради автора і обов’язково замислюється. Потім вже ніколи не повториш у власному житті такий самий або схожий вчинок, бо над ним сам же й сміявся!
Мені подобається у байках П. Глазового все: і веселий сміх, і дотепні висновки, і проста народна мова. Вони захоплюють уяву своїми кумедними ситуаціями і мудро вчать. Тому мені хочеться погодитися із словами знаменитого гумориста:
Чим подобаються мені байки сучасного письменника Павла Глазового?
Байки Павла Глазового дуже люблять у нашій сім’ї, а декілька збірок його гумористичних творів у родинній бібліотеці навіть виділені окремо. Ми їх часто читаємо, коли збираємося разом або коли до нас приходять гості. Всі захоплено і весело слухають дотепні вірші, гуморески, пародії, сатиричні мініатюри, епіграми.
Та мені найбільше подобаються байки.
У них П. Глазовий використовує образи тварин, але за ними ми бачимо конкретних людей з вадами їх поведінки. У байках можна зустріти ледарів,
бездарних “талантів”, невихованих “розумників”, людей із спотвореною мораллю та духовністю. Скільки байок – стільки й тем!
Особисто мені дуже подобаються байки з циклу “Езопівські усмішки”, в яких події античного часу неначе перемістилися на нашу українську землю.
Інколи героями байок поета стають окремі речі (“Байка про табличку”, “Причеп”) або люди (“Тарас Бульба у Києві”, “Руськомовний депутат” та інші). Їх не можна читати без сміху, але сміх цей – не заради сміху, бо ним Глазовий карає суспільні вади. Він хоче, щоб люди прагнули позбутися потворних рис. Байкар звертає нашу увагу на негативні явища сучасного життя, за разом з ним поглузувати над ними і зробити власний висновок.
Глазовий часто закінчує свою байку повчальною мораллю, а кожний читач або слухач прислухається до поради автора і обов’язково замислюється. Потім вже ніколи не повториш у власному житті такий самий або схожий вчинок, бо над ним сам же й сміявся!
Мені подобається у байках П. Глазового все: і веселий сміх, і дотепні висновки, і проста народна мова. Вони захоплюють уяву своїми кумедними ситуаціями і мудро вчать. Тому мені хочеться погодитися із словами знаменитого гумориста:
Того, що в люди полетіло,
Уже назад не заберуть.