Ствия? 2. Сколько времени потребуется для пу 3. Каким транспортом можно добраться? 4. Что нужно взять с собой? Маршрут путешествия Хомки ПО старт финиш 32
Оксана в начале повести была гордая,эгоистка,самовлюблённая.Но после рождественской ночи она изменилась в очень хорошую сторону.Она поняла,что нужно не только быть внешним красивым,но и внутренним.Оксана полюбила Вакулу после рожденственнской ночи.Ей даже были не нужны черевички,который привёз Вакула,ради любви.Оксана поняла,что Вакула её любил искренне,верно.Он выполнил даже её так скажем мечту.Но Оксане они стали совсем не нужны,так как человек когда любит,ему становиться всё не нужным.Оксана поняла,что любовь-это превысшее чувство,которым нужно ценить!
Вибирай що потрібно або подобається Михайло Юрійович Лермонтов народився 15 жовтня 1814 р. у Москві в родині капітана у відставці. Рано залишився без батьків. .Виховувався бабусею Є. О. Арсеньєвою, яка дала йому різнобічну освіту. Дитинство Лермонтова пройшло у її маєтку — с. Тархани (Пензенська обл.), де майбутній поет гав картини селянського побуту, й сільської природи, прислуховувався до народної пісні, переказів про Степана Разіна, Ємельяна Пугачова. Глибокий слід у пам'яті Лермонтова залишили поїздки з рідними на Кавказ (1818, 1820, 1825). У 1828-1830 рр. навчався в Московському університетському благородному пансіоні; почав писати вірші, створив перші поеми ("Черкеси", "Кавказький бранець"). Велике значення для формування світогляду Лермонтова мали роки перебування в Московському університеті (1830-1832) одночасно з Бєлінським, Герценом, Огарьовим, які вже тоді мали вплив на загальний ідейний рівень студентства. У цей час поет написав ліричні вірші, поеми, драми, що виразили ненависть до деспотичної влади і кріпосницького права. Після зіткнення з реакційною професурою Лермонтов покинув університет, переїхав до Петербурга і вступив до школи гвардійських підпрапорщиків і кавалерійських юнкерів, у якій провів "два страшних роки", заповнені військовою муштрою. Уривками, потайки Лермонтов працював туї над романом "Вадимо 1834 р. він закінчив школу і став офіцером лейб-гвардії Гусарського полку, що стояв у Царському Селі, але багато! часу проводив у Петербурзі. У цей час він пише драму "Маскарад" (1835). Крутий перелом у творчості й долі поета стався. 1837 р. Вірш "Смерть поета" — гнівний відгук на загибель Пушкіна — засуджував не .тільки вбивцю, ай двірцеву знать — винуватицю трагедії, що сталася. Цей твір у списках розійшовся по всій Росії. Лермонтов був заарештований, а згодом переведений до Нижньогородського драгунського полку, що знаходився у Грузії. Під час заслання він зустрічався з опальними декабристами; познайомився з грузинською інтелігенцією, цікавився фольклором гірських народів, їх побутом і мовою. Кавказькі теми посіли чільне міцне місце у творчості Лермонтова — письменника і художника. 1838 р. після клопотань Арсеньєвої й Жуковського Лермонтова було переведено до Гродненського гусарського полку, що стояв під Новгородом. Через півроку йому дозволили повернутися у лейб-гвардії Гусарський полк. Вірші Лермонтова стали регулярно з'являтися у пресі. Великий успіх мала історична поема "Пісня про царя Івана Васильовича...". Лермонтов зблизився з редакцією часопису "Отечественные записки", познайомився з Бєлінським. У лютому 1840 р. за дуель з Ернестом де Варантом, сином французького посла, Лермонтова було віддано до військового суду й згодом вислано на Кавказ до діючої армії. Як учасника тяжкого бою при р. Валерік у Чечні, його двічі представляли до нагород, але цар, не бажаючи полегшити участь поета, відхилив ці подання. У лютому 1841 р. Лермонтову дозволили коротку відпустку у столицю для побачення з Арсеньєвою, але невдовзі, сповнений похмурих передчуттів, він мусив знову вирушити до полку. В останні місяці життя поет створив свої найкращі вірші — "Батьківщина", "Бескид", "Суперечка", "Листок", "Ні, не тебе так палко я люблю...". Останній твір Лермонтова — "Пророк".
Оксана в начале повести была гордая,эгоистка,самовлюблённая.Но после рождественской ночи она изменилась в очень хорошую сторону.Она поняла,что нужно не только быть внешним красивым,но и внутренним.Оксана полюбила Вакулу после рожденственнской ночи.Ей даже были не нужны черевички,который привёз Вакула,ради любви.Оксана поняла,что Вакула её любил искренне,верно.Он выполнил даже её так скажем мечту.Но Оксане они стали совсем не нужны,так как человек когда любит,ему становиться всё не нужным.Оксана поняла,что любовь-это превысшее чувство,которым нужно ценить!
Михайло Юрійович Лермонтов народився 15 жовтня 1814 р. у Москві в родині капітана у відставці. Рано залишився без батьків. .Виховувався бабусею Є. О. Арсеньєвою, яка дала йому різнобічну освіту. Дитинство Лермонтова пройшло у її маєтку — с. Тархани (Пензенська обл.), де майбутній поет гав картини селянського побуту, й сільської природи, прислуховувався до народної пісні, переказів про Степана Разіна, Ємельяна Пугачова. Глибокий слід у пам'яті Лермонтова залишили поїздки з рідними на Кавказ (1818, 1820, 1825). У 1828-1830 рр. навчався в Московському університетському благородному пансіоні; почав писати вірші, створив перші поеми ("Черкеси", "Кавказький бранець"). Велике значення для формування світогляду Лермонтова мали роки перебування в Московському університеті (1830-1832) одночасно з Бєлінським, Герценом, Огарьовим, які вже тоді мали вплив на загальний ідейний рівень студентства. У цей час поет написав ліричні вірші, поеми, драми, що виразили ненависть до деспотичної влади і кріпосницького права. Після зіткнення з реакційною професурою Лермонтов покинув університет, переїхав до Петербурга і вступив до школи гвардійських підпрапорщиків і кавалерійських юнкерів, у якій провів "два страшних роки", заповнені військовою муштрою. Уривками, потайки Лермонтов працював туї над романом "Вадимо 1834 р. він закінчив школу і став офіцером лейб-гвардії Гусарського полку, що стояв у Царському Селі, але багато! часу проводив у Петербурзі. У цей час він пише драму "Маскарад" (1835). Крутий перелом у творчості й долі поета стався. 1837 р. Вірш "Смерть поета" — гнівний відгук на загибель Пушкіна — засуджував не .тільки вбивцю, ай двірцеву знать — винуватицю трагедії, що сталася. Цей твір у списках розійшовся по всій Росії. Лермонтов був заарештований, а згодом переведений до Нижньогородського драгунського полку, що знаходився у Грузії. Під час заслання він зустрічався з опальними декабристами; познайомився з грузинською інтелігенцією, цікавився фольклором гірських народів, їх побутом і мовою. Кавказькі теми посіли чільне міцне місце у творчості Лермонтова — письменника і художника. 1838 р. після клопотань Арсеньєвої й Жуковського Лермонтова було переведено до Гродненського гусарського полку, що стояв під Новгородом. Через півроку йому дозволили повернутися у лейб-гвардії Гусарський полк. Вірші Лермонтова стали регулярно з'являтися у пресі. Великий успіх мала історична поема "Пісня про царя Івана Васильовича...". Лермонтов зблизився з редакцією часопису "Отечественные записки", познайомився з Бєлінським. У лютому 1840 р. за дуель з Ернестом де Варантом, сином французького посла, Лермонтова було віддано до військового суду й згодом вислано на Кавказ до діючої армії. Як учасника тяжкого бою при р. Валерік у Чечні, його двічі представляли до нагород, але цар, не бажаючи полегшити участь поета, відхилив ці подання. У лютому 1841 р. Лермонтову дозволили коротку відпустку у столицю для побачення з Арсеньєвою, але невдовзі, сповнений похмурих передчуттів, він мусив знову вирушити до полку. В останні місяці життя поет створив свої найкращі вірші — "Батьківщина", "Бескид", "Суперечка", "Листок", "Ні, не тебе так палко я люблю...". Останній твір Лермонтова — "Пророк".