Для Тараса Шевченка жіноча недоля була не просто однією з тем його творчості, а особистими переживаннями. Доля жінки-кріпачки для нього — насамперед доля його рідної матері, котра передчасно померла Це, зрештою, його перша юнацька любов — Оксана Коваленко. Отже, жіноча доля для нього не тільки була соціальною, а й особистою трагедією. А доля жінки в кріпосницькому суспільстві була справді трагічною. Хто тільки над нею не знущався?! На панщині вона працювала однаково з чоловіками, вдома виконувала всю хатню роботу, народжувала, годувала і виховувала дітей. А скільки жінок ставали жертвами поміщицької розпусти, скільки наклало на себе руки! жіночі образи Шевченка — це насамперед невигойна, найболючіша рана кріпацтва. Згадаймо назви його творів про жінок: "Наймичка", "Відьма", "Сова", "Слепая", "Мар'яна-черниця". Ці назви не випадкові. Саме наймичками, відьмами, совами, сліпими, черницями були жінки в тодішньому суспільстві. Десятки "благородних" поетів того часу вважали б неестетичним такий образ у своїй творчості, відвернулися б, побачивши таку жінку у житті. Шевченко не тільки не відвернувся і не тільки увів її у високий храм поезії, а назвав її своєю, рідною. Шевченкові поеми кликали до помсти над тими, хто топтав жіночу честь, гідність і щастя. А балади: "Причинна", "Тополя", "Русалка", "Утоплена", "Лілея" - у кожній з нихсвоя, окрема історія нещасливого кохання, нещасливого з вини соціальних умов. Кожна з них — це прокляття тим, хто загубив жіночу долю, знівечив красу, спаплюжив гідність. Образи Шевченкових дівчат та жінок не лише багатостраждальні, а й, як правило, високоморальні. І найбільша заслуга Шевченка в тому, що він підніс жінку-кріпачку, жінку-матір на найвищий п'єдестал чистоти, глибини і вірності почуттів, моральної краси і материнської величі. Це Ганна з поеми "Наймичка", Оксана з поеми "Слепая", Катерина і Марія з однойменних поем, Сова і багато інших, чиїх імен яких ми не знаємо. Мати з дитиною завжди була для Шевченка найсвітлішим образом, уособленням краси, ніжності і благородства.
Автором использованы некоторые приемы традиционной сказки. Здесь есть стечения почти сказочных случайностей и совпадений. Уже сам зачин произведения вводит нас в волшебный, сказочный мир: "В одном селе, возле Блудова болота, в районе Переяславль-Залесского, осиротели двое детей".Описание жизни ребят тоже напоминает сказку-чудесный мир, где все живое взаимосвязано. Сказочные герои всегда противостоят врагам: ведьмам, Кощею, Бабе Яге и другой нечисти. Так и герои "Кладовая солнца" оказываются в ситуации, когда они должны противостоять опасностям и злу. У Пришвина природа принимает участие в судьбе героев, она изображена не только живой, но и имеющей душу, которая, как у человека, радуется, любит, страдает. У камня, где отдыхали ребята, "довольно широкая болотная тропа расходилась вилкой: одна хорошая, плотная тропа, шла направо, другая, слабенькая прямо".Это тоже сказочный прием: очень часто былинные и сказочные герои оказываются перед выбором. Как в сказках действуют чудесные и злые силы, так и в "Кладовой солнца" на детям приходит собака, а противостоит ей волк. Активное участие в судьбе детей принимают животные. Ворон, ядовитая змея, сорока, волк по кличке Серый Помещик враждебны детям. Собака Травка — представитель «доброй природы» — верно служит человеку. Как и всякая сказка, сказка-быль М. Пришвина имеет счастливый конец.
Це, зрештою, його перша юнацька любов — Оксана Коваленко. Отже, жіноча доля для нього не тільки була соціальною, а й особистою трагедією. А доля жінки в кріпосницькому суспільстві була справді трагічною. Хто тільки над нею не знущався?! На панщині вона працювала однаково з чоловіками, вдома виконувала всю хатню роботу, народжувала, годувала і виховувала дітей. А скільки жінок ставали жертвами поміщицької розпусти, скільки наклало на себе руки!
жіночі образи Шевченка — це насамперед невигойна, найболючіша рана кріпацтва. Згадаймо назви його творів про жінок: "Наймичка", "Відьма", "Сова", "Слепая", "Мар'яна-черниця". Ці назви не випадкові. Саме наймичками, відьмами, совами, сліпими, черницями були жінки в тодішньому суспільстві.
Десятки "благородних" поетів того часу вважали б неестетичним такий образ у своїй творчості, відвернулися б, побачивши таку жінку у житті. Шевченко не тільки не відвернувся і не тільки увів її у високий храм поезії, а назвав її своєю, рідною.
Шевченкові поеми кликали до помсти над тими, хто топтав жіночу честь, гідність і щастя.
А балади: "Причинна", "Тополя", "Русалка", "Утоплена", "Лілея" - у кожній з нихсвоя, окрема історія нещасливого кохання, нещасливого з вини соціальних умов. Кожна з них — це прокляття тим, хто загубив жіночу долю, знівечив красу, спаплюжив гідність.
Образи Шевченкових дівчат та жінок не лише багатостраждальні, а й, як правило, високоморальні. І найбільша заслуга Шевченка в тому, що він підніс жінку-кріпачку, жінку-матір на найвищий п'єдестал чистоти, глибини і вірності почуттів, моральної краси і материнської величі. Це Ганна з поеми "Наймичка", Оксана з поеми "Слепая", Катерина і Марія з однойменних поем, Сова і багато інших, чиїх імен яких ми не знаємо. Мати з дитиною завжди була для Шевченка найсвітлішим образом, уособленням краси, ніжності і благородства.
Відповідь:
Автором использованы некоторые приемы традиционной сказки. Здесь есть стечения почти сказочных случайностей и совпадений. Уже сам зачин произведения вводит нас в волшебный, сказочный мир: "В одном селе, возле Блудова болота, в районе Переяславль-Залесского, осиротели двое детей".Описание жизни ребят тоже напоминает сказку-чудесный мир, где все живое взаимосвязано. Сказочные герои всегда противостоят врагам: ведьмам, Кощею, Бабе Яге и другой нечисти. Так и герои "Кладовая солнца" оказываются в ситуации, когда они должны противостоять опасностям и злу. У Пришвина природа принимает участие в судьбе героев, она изображена не только живой, но и имеющей душу, которая, как у человека, радуется, любит, страдает. У камня, где отдыхали ребята, "довольно широкая болотная тропа расходилась вилкой: одна хорошая, плотная тропа, шла направо, другая, слабенькая прямо".Это тоже сказочный прием: очень часто былинные и сказочные герои оказываются перед выбором. Как в сказках действуют чудесные и злые силы, так и в "Кладовой солнца" на детям приходит собака, а противостоит ей волк. Активное участие в судьбе детей принимают животные. Ворон, ядовитая змея, сорока, волк по кличке Серый Помещик враждебны детям. Собака Травка — представитель «доброй природы» — верно служит человеку. Как и всякая сказка, сказка-быль М. Пришвина имеет счастливый конец.