Книжка про дівчинку, яка гралася в радість, мала шалений успіх у читачів. Мільйони дітлахів і дорослих мріяли мати її у своїй бібліотеці. Обійшовши Америку, книжка рушила до Європи, де також знайшла чимало друзів.
Незабаром повість було екранізовано, поставлено на сцені, почали з’являтися переклади іншими мовами. Уже до 1920 року книга перевидавалася 47 разів! По всій Америці створювалися «Клуби Поліанни» (і не тільки для дітей, кілька таких клубів були створені навіть в американських тюрмах), члени яких змагалися між собою в умінні грати в радість. Знаменита актриса німого кіно Мері Пікфорд заплатила Портер астрономічну в ті часи суму за право на екранізацію повісті.
Кто же не слышал об этой традиции? Данный обычай относится к той же Викторианской эпохе. Говорят, что Санта Клаус (Santa Claus) как-то пролетал над домом и обронил пару золотых монет (golden coins). Они упали в дымоход (chimney / flue), прямо в носок, который сушился над камином. С тех самых пор в Рождественскую ночь принято развешивать носки над камином (fireplace) или кроватью, надеясь, что туда что-то упадет. Рождество — праздник для всей семьи, но больше всего его ждут дети. Они развешивают яркие чулки над камином и ждут подарков.
Незабаром повість було екранізовано, поставлено на сцені, почали з’являтися переклади іншими мовами. Уже до 1920 року книга перевидавалася 47 разів! По всій Америці створювалися «Клуби Поліанни» (і не тільки для дітей, кілька таких клубів були створені навіть в американських тюрмах), члени яких змагалися між собою в умінні грати в радість. Знаменита актриса німого кіно Мері Пікфорд заплатила Портер астрономічну в ті часи суму за право на екранізацію повісті.