Прочитайте отрывок из мифа «Актеон». 1.Проанализируйте, подробно описывая героев. 2.Найдите художественные средства(эпитеты, сравнения, риторические восклицания ,риторические вопросы и др.) Определите их функцию 3. Определите роль данного эпизода в произведении. Для подтверждения собственных идей используйте цитаты из произведения. Когда Актеон подошел к гроту, туда только что вошла Артемида. Она отдала лук и стрелы одной из нимф и готовилась к купанью. Нимфы сняли с богини сандалии, волосы завязали узлом, и уже хотели идти к ручью зачерпнуть студеной воды, как у входа в грот показался Актеон. Громко вскрикнули нимфы, увидав входящего Актеона. Они окружили Артемиду, они хотят скрыть ее от взора смертного. Подобно тому как пурпурным огнем зажигает облака восходящее солнце, так зарделось краской гнева лицо богини, гневом сверкнули ее очи, и еще прекраснее стала она. Разгневалась на то Артемида, что Актеон нарушил ее покой, в гневе Артемида превратила несчастного Актеона в стройного оленя. Ветвистые рога выросли на голове Актеона. Ноги и руки обратились в ноги оленя. Вытянулась его шея, заострились уши, пятнистая шерсть покрыла все тело. Пугливый олень обратился в поспешное бегство. Увидел Актеон свое отражение в ручье. Он хочет воскликнуть: «О, горе!» — но нет у него дара речи. Слезы покатились у него из глаз — но из глаз оленя. Лишь разум человека сохранился у него. Что делать ему? Куда бежать? Собаки Актеона почуяли след оленя; они не узнали своего хозяина и с яростным лаем бросились за ним. Оценка и сравнительный анализ ответьте уменя СОЧ)

Это картина увлекательная, на нее можно смотреть вечно и не понять до конца. Сейчас эту картину можно встретить в Третьяковской Галлерее. На этой картине использованы приглушенно яркие тона. Маленькая собачка была белого цвета, с коричневыми пятнами. Сама она небольшого размера. Около нее стоит миска с молоком. Собачка с радостью и с удовольствием локает молоко. На заднем плане располагается лестница, и скорее всего коробка с вещами. Мальчик был далеко от наших лет. Он был крестьянским ребенком. Это можно понять по его рубашонке. Такие носили крестьяне, она подвязана красным пояском а сама белого цвета. Он смотрит на свою любицу с любовью, с удивлением. Точного взгляда невозможно понять, потому что глаза у него опушщены.    

Коли моя мама ображається на когось з нас, членів сім’ї, вона каже: «Чому ти не подумав про мене? Я ж теж людина». Це в її розумінні найпереконливіший аргумент. І дійсно, бути людиною в загальноприйнятому уявленні – це значить мати думки, почуття і бажання, це означає бути гідним любові та поваги. Крилатими стали слова одного з героїв М. Горького Сатіна: «Людина – це звучить гордо!». І ми часто не усвідомлюємо повною мірою, до чого це об’ємне і «серйозне» поняття, яку відповідальність воно накладає на нас.

Отже, «людина», як один із видів живих істот, населяє планету Земля. Є кілька кардинально протилежних теорій її походження – від «цинічно-приземленою» теорії Ч. Дарвіна до містичної гіпотези інопланетної природи Homo Sapiens. Однак, незважаючи на розбіжності, всі вчені сходяться на думці, що людина єдина в трьох іпостасях – біологічній, соціальній і духовній. Що це означає?

У своєму житті людина проявляє себе як істота біологічна: вона володіє певною анатомією і фізіологією, у неї існують інстинкти і основні потреби – в їжі, у відпочинку, безпеці, продовженні роду. Однак це – лише частина потреб людини. Вона не може жити, не виконуючи певних функцій у суспільстві, соціумі. Всі ми за своє життя виконуємо безліч соціальних ролей – дітей, батьків, друзів, студентів, працівників, колег. Життя людини в суспільстві, його розвиток саме як соціальної істоти вчені називають социогенез (на відміну від антропогенезу – розвитку людини як біологічної істоти). Вчені довели, що людині необхідно оточення інших людей, необхідно відчувати себе частиною «великого колективу» – бути соціалізованим, включеним в життя суспільства. Тільки тоді людина набуває специфічні навички, що відрізняють його від тварини, – мова, вміння взаємодіяти з іншими людьми, приносити користь суспільству.

Але і це ще не все. Можна сказати, що у своїй біологічній природі людина реалізується як особистість, в соціальній діяльності – як індивід. Але досягти вищого ступеня розвитку людини на цій Землі – стати особистістю – йому дозволяє лише духовна сфера. Вона включає в себе почуття, емоції, думки індивіда, його потреби в самовираженні і творчості, його морально-етичні принципи