По своей композиции повесть можно сравнить со сказкой, правда, без счастливого конца. Так ли это? 2б Вспомните сюжетно-композиционные функции волшебной сказки и найдите их в повести А.С. Куприна.3б Подумайте, как можно было изменить финал сказки. 1б Объясните свою трактовку.1б
Мальчик Калле Блюмквист хотел стать сыщиком. Он мечтал переехать в лондонские трущобы, чтобы погрузится в мир настоящих преступлений. Однако, его отец желал, чтобы он работал в его лавке.
Наступили летние каникулы. Калле Блюмквист вместе со своим другом Андерсом и подругой Евой-Лоттой весело проводили время, играя в игры.
Однажды в их спокойный городишко приехал дядя Эйнар. Калле сразу же насторожено отнесся к нему. А по истечении времени мальчик понял, что перед ним настоящий преступник. Он практически не сомневался, что дядя причастен к краже драгоценностей на Банергатан. Смелому мальчику удалось раздобыть отпечаток пальца дяди Эйнара. Он отослал его в полицию вместе с запиской, в которой он написал о своих подозрениях.
Калле и его друзья стали следить за грабителями. Дети нашли украденные драгоценности в старых развалинах и решили их перепрятать.
Вскоре друзья попали в руки к бандитам и остались запертыми в подземелье. Им удалось выбраться из ловушки и вместе с полицией они кинулись по следам грабителей. Благодаря ребятам бандиты были пойманы.
Через некоторое время жителей тихого городка потрясло новое, ещё более ужасное событие. На этот раз был убит ростовщик Грен. Ева-Лотта стала свидетелем убийства и запомнила приметы преступника. Девочка переживала по этому поводу.
Убийца, желая избавится от неё прислал ей отравленную плитку шоколада. Однако, детям повезло и они догадались, что шоколад отравлен.
Через какое-то время преступник возвращается на место преступления и сталкивается с детьми. Он решает убить их. Однако, дети находясь под дулом пистолета, не растерялись. Благодаря находчивости, ловкости и проворству Калле, убийца был пойман полицией.
Калле задумался над случившимся, страшная действительность убивала в нём всякое желание быть знаменитым сыщиком.
Рассказ учит тому, что детям не стоит играть в опасные, совсем не детские игры.
Источник: chitatelskij-dnevnik.ru
Объяснение:
если катерини из шевчека то вот
Образ Катерини — вродлива селянська дівчина. У неї чорні брови, карі оченята, біле личко — як квітка в полі, рученьки. Тарас Шевченко використав епітети і порівняльни характеристики для змалювання портрета своєї героїні поеми "Катерина". ... Катерина щиро полюбила москаля, а він її зрадив.
Опис Катерини – «чорні брови», «карі очі»; «біле личко»; покритка;
Риси характеру Катерини – здатна на великі страждання; рішуча, безжалісна; щира і проста, чесна і благородна; відверта і довірлива.
В центрі твору — селянська дівчина Катерина. Вона настільки чесна і благородна, що навіть не підозріває в особі офіцера негідника, вона цілком довіряється йому і тому гине. Почуття її природні, звичайні і змінюються залежно від тих ситуацій, в які вона потрапляє. Внутрішній світ Катерини ясно виявлений в її поведінці: весело їй — вона співає, тяжко — вмивається сльозою. Зображення постаті героїні органічно поєднується з багатьма не менш виразними і не менш пластичними образами-переживаннями. Так, душевний стан Катерини, її тяжкі переживання змальовуються через її поведінку, через її ставлення до людей, до оточення.
Розпитавши дорогу «в Московщину», Катерина просить у них милостині. Це вперше вона простягає руку. Робити їй це дуже тяжко. Відбувається внутрішня боротьба — просити чи не просити? Кожна її репліка природно звучить тільки в устах цієї звичайної дівчини. Її мрії, прагнення є мріями і прагненнями сааме такої дівчини, як Катерина. Репліка — «Люди добрі, де шлях в Московщину?» — вже сама по собі викликає в уяві читача нехай і невиразно окреслену постать. А в поєднанні з описом зовнішності («У латаній свитиночці, на плечах торбина, в руці ціпок, а на другій — заснула дитина») образ стає яскравішим і виразнішим.
Гармонійність зберігається між характером і поведінкою героїні, між ходом думок їх вислову: Обізвався старий батько: / «Чого ждеш, небого?». Що могла сказати старому батькові «грішна» дочка. Вона знає, що її люблять батьки, що страждають, може, ще більш, ніж вона, але виганяють її з дому тому, що своєю поведінкою Катерина порушила моральні традиції. Перша зустріч з москалями завдала їй пекучого болю і закинула в душу невиразний ще сумнів вперше глянути правді в очі. Катерина починає уявляти майбутнє сина-байстрюка. І це її передбачення поділяє автор. Проте нещасна матір ще не може відмовитися від своє мрії і продовжує пошуки, бо любить офіцера, вірить його обіцянкам. Мати-покритка, скільки їй стало сил, захищає своє дитя від жорстокого і ворожого світу. Але всі і все — односельці, батьки, кохана людина, сама феодальна дійсність — повстали проти неї як матері. Саме в цьому трагедія Катерини. У кожній деталі образу героїні розкривається якась сторона його, як цілого, і навпаки — сукупність усіх деталей дає цільний образ страдниці, жертви панської розпусти. Загибель героїні — не випадкова. Вона стала жертвою розпусти панів.