Кто герои рассказа «Фотография, на которой меня нет»? Герои рассказа «Фотография, на которой меня нет» Астафьева – простые жители деревни. К главным героям можно отнести Витю, а к второстепенным - бабушку, Саньку, учителя и большое количество образов и характеров, которые раскрывают особенности жизни народа деревни.
Двумя-тремя штрихами автор раскрывает перед нами характеры. Каковы они - учитель, дядя Левонтий, бабушка? Все герои, изображенные Астафьевым, отличаются чуткостью и простотой души. Учитель беспокоится о своих учениках. Его уважают, к нему прислушиваются самые непослушные ребята. Дядя Левонтий хоть и ведет своебразный образ жизни, но жалеет мальчишку-сироту. Самыми теплыми красками нарисовал автор портрет бабушки – советчицы и внука. Она и поругает мальчишку, если нужно, и согреет теплом, позаботится.
Как друг другу учитель и жители села, взрослые и дети? Примерами могут быть поступки учителя и бабушки. Евгений Николаевич не жалеет средств для обучения ребят. На свою зарплату он приобретает школьные принадлежности, мебель. Он бросится защищать детей от ненастья, если вдруг на них нападет змея. Бабушка Вити – самоотверженная женщина, которая не жалеет своих сбережений. Она выкупает вещи своих соседей, ведь для нее важно, чтобы все было по справедливости.
Мій найбільший страх - це павуки. Однак, я можу сказати,що це переросло вже в хобію. Я не можу дивитися на них та брати в руки, коли я їх бачу мене охоплює непереборне почуття страху, яке переходить в паніку. Багато хто говорить,що страх треба бороти тим,що ти боїшся. На мою думку, можна боятися деяких речей з відчуття самозбереження, наприклад висоти, темноти ,змій або павуків,тощо. Однак, це можна приглушити в собі і перестати гостро реагувати на це, а коли мова заходить про фобію, то просто стиканням зі страхом, чи вмовлянням себе, його не перебороти. Я намагалась(намагався) розібратися з арахнофобією, вивчав(ла) різні статті, як можна побороти боязнь, і ніде немає точної інформації про це. Фобія-це ірраціональний, інтенсивний і постійний страх, що викликаються певними ситуаціями, діями, речами, тваринами або людьми.
Отже, фобію складно побороти, це більше ніж сктрах, однак треба працювати з собою та зі своїм страхом,щоб мінімізувати напади паніки та вміти контролювати його.
Кто герои рассказа «Фотография, на которой меня нет»? Герои рассказа «Фотография, на которой меня нет» Астафьева – простые жители деревни. К главным героям можно отнести Витю, а к второстепенным - бабушку, Саньку, учителя и большое количество образов и характеров, которые раскрывают особенности жизни народа деревни.
Двумя-тремя штрихами автор раскрывает перед нами характеры. Каковы они - учитель, дядя Левонтий, бабушка? Все герои, изображенные Астафьевым, отличаются чуткостью и простотой души. Учитель беспокоится о своих учениках. Его уважают, к нему прислушиваются самые непослушные ребята. Дядя Левонтий хоть и ведет своебразный образ жизни, но жалеет мальчишку-сироту. Самыми теплыми красками нарисовал автор портрет бабушки – советчицы и внука. Она и поругает мальчишку, если нужно, и согреет теплом, позаботится.
Как друг другу учитель и жители села, взрослые и дети? Примерами могут быть поступки учителя и бабушки. Евгений Николаевич не жалеет средств для обучения ребят. На свою зарплату он приобретает школьные принадлежности, мебель. Он бросится защищать детей от ненастья, если вдруг на них нападет змея. Бабушка Вити – самоотверженная женщина, которая не жалеет своих сбережений. Она выкупает вещи своих соседей, ведь для нее важно, чтобы все было по справедливости.
ответ
Мій найбільший страх - це павуки. Однак, я можу сказати,що це переросло вже в хобію. Я не можу дивитися на них та брати в руки, коли я їх бачу мене охоплює непереборне почуття страху, яке переходить в паніку. Багато хто говорить,що страх треба бороти тим,що ти боїшся. На мою думку, можна боятися деяких речей з відчуття самозбереження, наприклад висоти, темноти ,змій або павуків,тощо. Однак, це можна приглушити в собі і перестати гостро реагувати на це, а коли мова заходить про фобію, то просто стиканням зі страхом, чи вмовлянням себе, його не перебороти. Я намагалась(намагався) розібратися з арахнофобією, вивчав(ла) різні статті, як можна побороти боязнь, і ніде немає точної інформації про це. Фобія-це ірраціональний, інтенсивний і постійний страх, що викликаються певними ситуаціями, діями, речами, тваринами або людьми.
Отже, фобію складно побороти, це більше ніж сктрах, однак треба працювати з собою та зі своїм страхом,щоб мінімізувати напади паніки та вміти контролювати його.