ответ:Добрый человек никогда нас не подведёт, даже если он будет испытывать в связи с этим какие-нибудь неудобства. Он никогда не бросит своего друга и незнакомого человека в беде, он всегда что-нибудь сделает, чтобы нам. Добрые люди обычно заботятся и о чужих, а не только о своих детях. Они являются в нашей жизни той опорой, на которой всё держится, без них многое было бы невозможным. Даже в простой поездке по чужому городу мы всегда пользуемся добрых людей, у которых можно всегда спросить что-нибудь нужное, они всегда тебе что-нибудь посоветуют. Добрый человек является той частичкой всеобщего добра в мире, которое нам так всем нужно. Именно добрые люди успокоят тебя, если что-нибудь случится, а близкие просто будут далеко. Они являются словно солнечными, светлыми лучиками в нашей жизни, которые освещают всё вокруг. И тогда становится не так грустно на душе, становится легче и радостнее жить, бороться с проблемами. Если каждый из нас станет на одну секунду добрее, то в мире будет намного больше добра, чем вы думаете. Вообще, я думаю, мы всё-таки идём к гуманному обществу, где большинство людей будет добрыми, милосердными. Нам надо подавать пример другим людям и тогда добрых людей будет намного больше.
Оповідач згадує свої дитинство та юність — життя, яке повністю було присвячене підготовці до майбутніх морських подорожей. І ось він вирушає у плавання на судні "Антилопа".
Під час численних морських пригод команда була знесилена, а останній шторм знищує судно. Серед шістьох з екіпажу, що врятувалися на човні, був і Гуллівер, але й цю шлюпку перекинув шквал вітру. Гуллівер сам дістається берега і, зморений, засинає.
Цитата:
Проспав я щонайменше дев'ять годин, бо, коли прокинувся, був уже білий день. Я спробував підвестися, але не зміг і поворухнутись: я лежав горілиць, і мої руки та ноги так само, як і моє довге густе волосся, були міцно прив'язані до чогось на землі. Все моє тіло, від пахв до стегон, було обсноване тонкими мотузочками. Я міг дивитися лише вгору; сонце починало вже припікати, і світло його сліпило мене. Навкруги чувся якийсь гомін, але хто то гомонить, я не міг розгледіти, бо, лежачи в такій позі, бачив тільки небо. Незабаром на моїй лівій нозі заворушилося щось живе і, поволі посуваючись уперед, опинилося в мене на грудях, а потім підійшло під саме підборіддя. Опустивши погляд, наскільки зміг, я побачив чоловічка дюймів шести на зріст, з луком та стрілою в руках і з сагайдаком за плечима. Слідом за ним сунуло, як мені здалося, принаймні з півсотні таких самих чоловічків.
Переказ:
Алегорично зображуючи дійсність, Свіфт з іронією, приховано-глузливим тоном, показує поступливість і безпомічність велетня Гуллівера перед агресивними ліліпутами.
ответ:Добрый человек никогда нас не подведёт, даже если он будет испытывать в связи с этим какие-нибудь неудобства. Он никогда не бросит своего друга и незнакомого человека в беде, он всегда что-нибудь сделает, чтобы нам. Добрые люди обычно заботятся и о чужих, а не только о своих детях. Они являются в нашей жизни той опорой, на которой всё держится, без них многое было бы невозможным. Даже в простой поездке по чужому городу мы всегда пользуемся добрых людей, у которых можно всегда спросить что-нибудь нужное, они всегда тебе что-нибудь посоветуют. Добрый человек является той частичкой всеобщего добра в мире, которое нам так всем нужно. Именно добрые люди успокоят тебя, если что-нибудь случится, а близкие просто будут далеко. Они являются словно солнечными, светлыми лучиками в нашей жизни, которые освещают всё вокруг. И тогда становится не так грустно на душе, становится легче и радостнее жить, бороться с проблемами. Если каждый из нас станет на одну секунду добрее, то в мире будет намного больше добра, чем вы думаете. Вообще, я думаю, мы всё-таки идём к гуманному обществу, где большинство людей будет добрыми, милосердными. Нам надо подавать пример другим людям и тогда добрых людей будет намного больше.
Объяснение: сойдет?
Частина І
Переказ:
Подорож до Ліліпутії
Оповідач згадує свої дитинство та юність — життя, яке повністю було присвячене підготовці до майбутніх морських подорожей. І ось він вирушає у плавання на судні "Антилопа".
Під час численних морських пригод команда була знесилена, а останній шторм знищує судно. Серед шістьох з екіпажу, що врятувалися на човні, був і Гуллівер, але й цю шлюпку перекинув шквал вітру. Гуллівер сам дістається берега і, зморений, засинає.
Цитата:
Проспав я щонайменше дев'ять годин, бо, коли прокинувся, був уже білий день. Я спробував підвестися, але не зміг і поворухнутись: я лежав горілиць, і мої руки та ноги так само, як і моє довге густе волосся, були міцно прив'язані до чогось на землі. Все моє тіло, від пахв до стегон, було обсноване тонкими мотузочками. Я міг дивитися лише вгору; сонце починало вже припікати, і світло його сліпило мене. Навкруги чувся якийсь гомін, але хто то гомонить, я не міг розгледіти, бо, лежачи в такій позі, бачив тільки небо. Незабаром на моїй лівій нозі заворушилося щось живе і, поволі посуваючись уперед, опинилося в мене на грудях, а потім підійшло під саме підборіддя. Опустивши погляд, наскільки зміг, я побачив чоловічка дюймів шести на зріст, з луком та стрілою в руках і з сагайдаком за плечима. Слідом за ним сунуло, як мені здалося, принаймні з півсотні таких самих чоловічків.
Переказ:
Алегорично зображуючи дійсність, Свіфт з іронією, приховано-глузливим тоном, показує поступливість і безпомічність велетня Гуллівера перед агресивними ліліпутами.