Характеристика героя произведения. Влияние учителя на формирование детского характера. Чувство юмора как одно из ценных качеств человека I. Характеристика героя произведения Проверка домашнего задания По составленным дома цитатным планам предложим двум ученикам рассказать о товарищах главного героя рассказа Ф. Искандера «Тринадцатый подвиг Геракла» . Третий ученик напишет план на доске. Автор рассказывает о нескольких одноклассниках главного героя. Это Сахаров, Шурик Авдеенко и Алик Комаров. Сахаров — отличник. Даже во время смеха он старается не перестать быть отличником. Рассказчик говорит о нем так: «— Правильный, — кивает он мне головой с такой противной уверенностью на умном, добросовестном лице, что я его в ту же минуту возненавидел за благополучие» . Шурик Авдеенко учится плохо. Когда учитель смеется над ним, называя «черным лебедем» , Авдеенко «сидит, яростно наклонившись над тетрадью, показывая мощные усилия ума и воли, брошенные на решение задачи» . У него угрюмое загорелое лицо, он длинный и нескладный. Шурик даже не радуется, когда ему наконец делают укол. Рассказчик называет его «самым мрачным человеком нашего класса» . Больше всех укола боится Алик Комаров. Алика на самом деле зовут Адольф, но началась война, мальчика стали дразнить, и он на тетради написал «Алик» . Он «тихий и скромный ученик» . Рассказчик говорит о нем: «Он сидел над своей раскрытой тетрадью, опрятный, худой и тихий, и оттого, что руки его лежали на промокашке, он казался еще тише. У него была такая дурацкая привычка — держать руки на промокашке, от которой я его никак не мог отучить» . Во время того, как Алику делают укол, у него на лице выступают веснушки. Он рыжеватый, и рассказчик думает о том, что мальчика, наверное, дразнили бы рыжим, если бы в классе не было настоящего рыжего. Каждый герой этого рассказа запоминается надолго, потому что автор выделяет главные, основные черты внешности и характера героя, и делает на них акцент, подчеркивая несколько раз угрюмость Авдеенко, благополучие Сахарова и скромность и незаметность Алика. — Каким вы представляете главного героя? Главный герой рассказа — это сам рассказчик, поэтому в тексте нет его портрета. Ученики могут сами вообразить его внешность и рассказать о качествах характера и увлечениях героя.
Історична основа та художній вимисел. У романі “Айвенго” В. Скотт зображує епоху раннього Середньовіччя, зокрема події XII ст. Це була доба, коли в Англії утверджувалися феодальні відносини, завершувався процес закріпачення селянства.
У романі разом із вигаданими персонажами діють реальні історичні особи, але їхні образи переосмислені автором. Річард І (1157-1199) – англійський король з 1189 р. Від свого батька, Генріха II Плантагенета з Анжу, отримав володіння на півдні Франції, де він виріс і засвоїв лицарські звичаї. Більшу частину свого недовгого правління провів за межами Англії, де в той час посилилися феодальні заворушення.
Річард I був учасником Третього хрестового походу (1189-1192), який завершився невдало. На шляху до Англії потрапив у полон до австрійського герцога й звільнився лише тоді, коли сплатив викуп. Реальний король Річард І був досить жорстоким і грубим. Однак в історичному романі В. Скотт дещо ідеалізує Річарда. У фольклорі Річард – утілення народної мрії про мудрого й справедливого короля.
Письменник теж звеличує образ правителя, який сприяв об’єднанню англійської нації і утілював ідею визволення від іноземних загарбників.
Прототипом принца Джона в романі став реальний принц Джон (1167-1216) – англійський король з 1199 р. Він обійняв престол після смерті свого брата, Річарда І. Утратив більшу частину англійських володінь у Франції, за що його прозвали Безземельним.
Своєю жорстокістю й утисками викликав невдоволення народу, лицарства й навіть феодалів, які відкрито повстали проти нього.
У романі “Айвенго” принц Джон зображений хитрим, жорстоким і підступним. Якщо Річард І – ідеал народного короля, то принц Джон – утілення правителя, який суперечить народним інтересам. У творі згадуються й інші історичні особи: Вільгельм II – англійський король (1070-1100), другий син Вільгельма І, а також Едуард III (1312-1377) – англійський король з 1327 р., який спричинив початок Столітньої війни.
Вони також переосмислені творчою уявою автора.
У романі В. Скотт використав принцип, що зробив його твір цікавим і захоплюючим для широкої публіки, – він змалював історію через показ життя окремих людей, серед яких вирізняється образ лицаря Айвенго. Хоча він цілком вигаданий автором, цей герой став утіленням самого духу середньовічного лицарства й найкращих людських якостей.
I. Характеристика героя произведения
Проверка домашнего задания
По составленным дома цитатным планам предложим двум ученикам рассказать о товарищах главного героя рассказа Ф. Искандера «Тринадцатый подвиг Геракла» . Третий ученик напишет план на доске.
Автор рассказывает о нескольких одноклассниках главного героя. Это Сахаров, Шурик Авдеенко и Алик Комаров.
Сахаров — отличник. Даже во время смеха он старается не перестать быть отличником. Рассказчик говорит о нем так:
«— Правильный, — кивает он мне головой с такой противной уверенностью на умном, добросовестном лице, что я его в ту же минуту возненавидел за благополучие» .
Шурик Авдеенко учится плохо. Когда учитель смеется над ним, называя «черным лебедем» , Авдеенко «сидит, яростно наклонившись над тетрадью, показывая мощные усилия ума и воли, брошенные на решение задачи» . У него угрюмое загорелое лицо, он длинный и нескладный. Шурик даже не радуется, когда ему наконец делают укол. Рассказчик называет его «самым мрачным человеком нашего класса» .
Больше всех укола боится Алик Комаров. Алика на самом деле зовут Адольф, но началась война, мальчика стали дразнить, и он на тетради написал «Алик» . Он «тихий и скромный ученик» . Рассказчик говорит о нем: «Он сидел над своей раскрытой тетрадью, опрятный, худой и тихий, и оттого, что руки его лежали на промокашке, он казался еще тише. У него была такая дурацкая привычка — держать руки на промокашке, от которой я его никак не мог отучить» . Во время того, как Алику делают укол, у него на лице выступают веснушки. Он рыжеватый, и рассказчик думает о том, что мальчика, наверное, дразнили бы рыжим, если бы в классе не было настоящего рыжего.
Каждый герой этого рассказа запоминается надолго, потому что автор выделяет главные, основные черты внешности и характера героя, и делает на них акцент, подчеркивая несколько раз угрюмость Авдеенко, благополучие Сахарова и скромность и незаметность Алика.
— Каким вы представляете главного героя?
Главный герой рассказа — это сам рассказчик, поэтому в тексте нет его портрета. Ученики могут сами вообразить его внешность и рассказать о качествах характера и увлечениях героя.
Історична основа та художній вимисел. У романі “Айвенго” В. Скотт зображує епоху раннього Середньовіччя, зокрема події XII ст. Це була доба, коли в Англії утверджувалися феодальні відносини, завершувався процес закріпачення селянства.
У романі разом із вигаданими персонажами діють реальні історичні особи, але їхні образи переосмислені автором. Річард І (1157-1199) – англійський король з 1189 р. Від свого батька, Генріха II Плантагенета з Анжу, отримав володіння на півдні Франції, де він виріс і засвоїв лицарські звичаї. Більшу частину свого недовгого правління провів за межами Англії, де в той час посилилися феодальні заворушення.
Річард I був учасником Третього хрестового походу (1189-1192), який завершився невдало. На шляху до Англії потрапив у полон до австрійського герцога й звільнився лише тоді, коли сплатив викуп. Реальний король Річард І був досить жорстоким і грубим. Однак в історичному романі В. Скотт дещо ідеалізує Річарда. У фольклорі Річард – утілення народної мрії про мудрого й справедливого короля.
Письменник теж звеличує образ правителя, який сприяв об’єднанню англійської нації і утілював ідею визволення від іноземних загарбників.
Прототипом принца Джона в романі став реальний принц Джон (1167-1216) – англійський король з 1199 р. Він обійняв престол після смерті свого брата, Річарда І. Утратив більшу частину англійських володінь у Франції, за що його прозвали Безземельним.
Своєю жорстокістю й утисками викликав невдоволення народу, лицарства й навіть феодалів, які відкрито повстали проти нього.
У романі “Айвенго” принц Джон зображений хитрим, жорстоким і підступним. Якщо Річард І – ідеал народного короля, то принц Джон – утілення правителя, який суперечить народним інтересам. У творі згадуються й інші історичні особи: Вільгельм II – англійський король (1070-1100), другий син Вільгельма І, а також Едуард III (1312-1377) – англійський король з 1327 р., який спричинив початок Столітньої війни.
Вони також переосмислені творчою уявою автора.
У романі В. Скотт використав принцип, що зробив його твір цікавим і захоплюючим для широкої публіки, – він змалював історію через показ життя окремих людей, серед яких вирізняється образ лицаря Айвенго. Хоча він цілком вигаданий автором, цей герой став утіленням самого духу середньовічного лицарства й найкращих людських якостей.