Пугачев не милует никого: ни молодых, ни старых. Здесь он предстает жестоким человеком с железной волей и непоколебимым характером: «Пугачев мрачно нахмурился и махнул белым платком. Несколько казаков подхватили старого капитана и потащили к виселице». «Унять старую ведьму!» - сказал Пугачев. Тут молодой казак ударил ее саблею по голове, и она упала мертвая на ступени крыльца».
Но, несмотря на все обилие его отрицательных черт, в образе Емельяна Пугачева можно все-таки найти еще несколько его достоинств. В повести показаны замечательные Пугачева как руководителя. Его действия противопоставлены бездарным действиям царских генералов. Ведь он руководил войском так, что его боялись и шли за ним толпами, а в Белогорской крепости мирные жители вместо неповиновения начинали выходить с хлебом и солью, а после этого руки ему целовали. Даже после разгрома он нашел силы снова продолжить войну. руше.А так же он юыл мужиком даже очень смекалистым, это показано в тексте, когда он указывает путь Петру. В сцене беседы Пугачева с Гриневым после помилования раскрываются многие положительные качества предводителя восстания. Мы видим, что Пугачев близок к народу, справедлив. Ему свойственны народная мудрость и проницательность. Это позволяет герою трезво оценивать и свои силы, и возможности народного войска. Таким образом, Пушкин изображает Пугачева как противоречивый характер, в котором сочетаются и положительные и отрицательные качества. Мне кажется, что Емельян Пугачев - незаурядная личность, с очень сильным характером и яркими талантами. Но все-таки я считаю что он больше положительный герой, чем отрицательный, ну по крайней мере в данном произведении особой жестокости в нем нет ,т.к. убил он всего лишь 3 человек, скорее он просто освободиться от оков власти и другим. Так что я испытываю большую симпатию к нему, как к человеку.
Образи Шимека та Бузі зазначені в романі Шолом-Алейхема «Пісня пісень», відомому творі єврейської літератури.
Шимек – головний герой юнацького роману, хлопець з дуже яскравими мріями. Хлопчик навчався в хедері, спеціальній євреській релігійній школі. Йому подобалося ходити з батьком у Синагогу. Їхні відносини з дівчинкою Бузею носять спочатку дитячий характер сумісного спілкування. Хлопець взрослішає і поринає у світ мрій, де він бачить себе немов героєм, який рятує прекрасну царівну. Але він не переносить, коли над нім посміхаються. Саме через прочитану ним біблійну «Пісню пісень» він бачить світ, в ньому розкриваються почуття до Бузі, як чогось священного. Він тягнеться до прекрасного, до своєї Суламіфь (Бузі). Але він покидає містечко через батька та його завіти, потім жалкує, що «піздно згадав, що є Бузя на світі, Бузя, яка має серце, душу...”». Шимек прогадав, його щастя вислизнуло від нього.
Бузя – спочатку маленька дівчинка. Бузя – це її скорочене ім’я від Естер-Ліба, Лібузя. Її мати покинула її, коли вмер батько. Бузя живе в родині Шимека, стає його названою сестрою. Дівчинка сумує за матір’ю, її обличчя кожного разу змінюється. Шимек помічає її великі блакитні очі, чудову усмішку. Вона стає привабливою молодою дівчиною. Вона дуже сором’язлива, тендітна. Вона, як сонечко, як зіронька, яка освітлює життя Шимека. Бузя закохується в Шимека. Але Шимек покидає хату, а вона стає нареченою. І після зустрічі з Шимеком її світ перегортається: «так плаче людина над своїм життям, що нібито вислизнуло з-під ніг». Образ Бузі викликає почуття суму та жалощі
Но, несмотря на все обилие его отрицательных черт, в образе Емельяна Пугачева можно все-таки найти еще несколько его достоинств. В повести показаны замечательные Пугачева как руководителя. Его действия противопоставлены бездарным действиям царских генералов. Ведь он руководил войском так, что его боялись и шли за ним толпами, а в Белогорской крепости мирные жители вместо неповиновения начинали выходить с хлебом и солью, а после этого руки ему целовали. Даже после разгрома он нашел силы снова продолжить войну. руше.А так же он юыл мужиком даже очень смекалистым, это показано в тексте, когда он указывает путь Петру. В сцене беседы Пугачева с Гриневым после помилования раскрываются многие положительные качества предводителя восстания. Мы видим, что Пугачев близок к народу, справедлив. Ему свойственны народная мудрость и проницательность. Это позволяет герою трезво оценивать и свои силы, и возможности народного войска. Таким образом, Пушкин изображает Пугачева как противоречивый характер, в котором сочетаются и положительные и отрицательные качества. Мне кажется, что Емельян Пугачев - незаурядная личность, с очень сильным характером и яркими талантами. Но все-таки я считаю что он больше положительный герой, чем отрицательный, ну по крайней мере в данном произведении особой жестокости в нем нет ,т.к. убил он всего лишь 3 человек, скорее он просто освободиться от оков власти и другим. Так что я испытываю большую симпатию к нему, как к человеку.
Объяснение:
Образи Шимека та Бузі зазначені в романі Шолом-Алейхема «Пісня пісень», відомому творі єврейської літератури.
Шимек – головний герой юнацького роману, хлопець з дуже яскравими мріями. Хлопчик навчався в хедері, спеціальній євреській релігійній школі. Йому подобалося ходити з батьком у Синагогу. Їхні відносини з дівчинкою Бузею носять спочатку дитячий характер сумісного спілкування. Хлопець взрослішає і поринає у світ мрій, де він бачить себе немов героєм, який рятує прекрасну царівну. Але він не переносить, коли над нім посміхаються. Саме через прочитану ним біблійну «Пісню пісень» він бачить світ, в ньому розкриваються почуття до Бузі, як чогось священного. Він тягнеться до прекрасного, до своєї Суламіфь (Бузі). Але він покидає містечко через батька та його завіти, потім жалкує, що «піздно згадав, що є Бузя на світі, Бузя, яка має серце, душу...”». Шимек прогадав, його щастя вислизнуло від нього.
Бузя – спочатку маленька дівчинка. Бузя – це її скорочене ім’я від Естер-Ліба, Лібузя. Її мати покинула її, коли вмер батько. Бузя живе в родині Шимека, стає його названою сестрою. Дівчинка сумує за матір’ю, її обличчя кожного разу змінюється. Шимек помічає її великі блакитні очі, чудову усмішку. Вона стає привабливою молодою дівчиною. Вона дуже сором’язлива, тендітна. Вона, як сонечко, як зіронька, яка освітлює життя Шимека. Бузя закохується в Шимека. Але Шимек покидає хату, а вона стає нареченою. І після зустрічі з Шимеком її світ перегортається: «так плаче людина над своїм життям, що нібито вислизнуло з-під ніг». Образ Бузі викликає почуття суму та жалощі