За час навчання у дев’ятому класі я дізнався багато нового, в тому числі прочитав величезну кількість корисних і надзвичайно цікавих літературних творів як української, так і світової літератури. Звичайно, як і з іншими життєвими явищами і досвідом, деякі твори дійсно запам’ятовуються надовго, тому що вони цікаві і захоплюючі, а інші забуваються вже незабаром після прочитання. Кажучи про мене особисто, можна відзначити, що в мене було багато як тих, так і інших. Але найбільше мене вразив твір Миколи Гоголя під назвою «Шинель».
У цьому надзвичайно цікавому творі мова ведеться про так звану маленьку людину. Причому цей маленький чоловік, як мені подумалося під час прочитання, це не просто окрема особистість, це скоріше загальний образ людини, яка існувала завжди, в тому числі і в сучасному світі. Маленька людина в розумінні Гоголя – це особистість, з одного боку, повністю нешкідлива, правильна, логічна і мудра. З іншого ж боку, маленький чоловік мав деякі особливості, що робило його чужим для всіх тих, хто його оточував. Приміром, він боявся розвитку, надмірної відповідальності, не хотів приймати серйозних рішень і займатися чимось новим, чимось, чим до цього він не займався. У той же час мрія у нього була така ж маленька – купити собі шинелю. На жаль, цій мрії судилося збутися лише на один день, адже вже незабаром у маленької людини шинель просто вкрали. Більше того, йому ніхто не захотів до повернути. Все це призвело до трагічної смерті.
Цей твір мені сильно сподобався тому, що він прагне навчити чогось того, хто його читає. Насправді, вже цього не мало, адже вчить цей твір досить корисним речам. По-перше, він вчить ставитися терпимо до тих, хто вас оточує. Навіть якщо хтось від вас сильно відрізняється, це зовсім не привід насміхатися чи зневажати цю людину, адже у нього є почуття, емоції. В деяких випадках він може навіть не пережити таке ставлення. По-друге, завжди слід допомагати тим, хто опиняється у важких життєвих ситуаціях. Іноді людина не може впоратися зі своїми проблемами самостійно, тоді їй потрібно до адже і вам самим коли-небудь може знадобитися ефективна до Крім інтересу, який викликав в мене твір Миколи Гоголя під назвою «Шинель», я також можу виділити його високу повчальність. Цей твір вчить ставитися до людей набагато терпиміше, спокійніше і поважніше. Письменникові вдалося показати образ людини, яка зовсім не була поганою, але чомусь страждала. Цієї людини стає дуже шкода, в цьому і полягає повчальність.
О комедии «Горе от ума» хочется говорить восклицательными предложениями — в ней все прекрасно, так как она порождение гения. А истинно талантливые произведения не подвержены старению, такова и комедия А. С. Грибоедова. В ней с художественной точки зрения великолепны все образы. Они типичны, ярки, наделены индивидуальными характерами и языковыми характеристиками. Но Чацкий, безусловно, самая выдающаяся фигура этой своеобразной галереи типов. Несмотря на то что А. С. Пушкин отказывал ему в уме, Чацкий — умен, он не мечет бисера перед свиньями. Его задача, по замыслу автора, обличать этих «уродов с того света». Выставлять их на посмешище, чтобы искоренять носимые ими пороки, но это нелегко. Вероятно, эти типы из числа «вечных», а их пороки — неистребимы, поэтому и комедия так же интересна сейчас, как и во время своего возникновения. В любом монологе Александра Андреевича узнаваемые лица, да и он сам, в сущности, тот же привычный критик, но не созидатель. Как позже скажет Базаров, герой романа И. С. Тургенева «Отцы и дети», «наше дело место расчистить», похоже, что Чацкий положил себе за правило критикой «освободить общество» от тунеядцев, агрессивных противников нового, но кто же добровольно захочет слушать о себе всевозможные «нелицеприятные вещи». Ваш дядюшка отпрыгал ли свой век? А этот, как его, он турок или грек? Тот черномазенъкий, на ножках журавлиных, Не знаю, как его зовут, Куда ни сунься: тут как тут... Чацкий достаточно желчен и остроумен, чтобы подмечать са-[зйые характерные недостатки окружающих и посмеяться над аими. И его боятся, внешне — его мнимого сумасшествия, а подсознательно — критики, независимости, умения противопоставить себя «целому свету». На все у Чацкого готово суждение, и оно отлично от общепринятого у этих людей. А люди ли они? Да, безусловно, не всем же быть Чацкими. К сожалению, таких единицы, а вот посредственностей «пруд пруди». И сколько будет «стоять мир», столько будет находиться умных смельчаков, «громящих» современные им порядки и тем самым двигающих прогресс. При этом Чацкий выражает свое мнение по всем «ключевым» вопросам современной ему действительности. Интересно выска-зывается о просвещении и воспитании. Ах! к воспитанъю перейдем. Что нынче, так же, как издревле, Хлопочут набирать учителей полки, Числом поболее, ценою подешевле? Не то, чтобы в науке далеки; В России, под великим штрафом, Нам каждого признать велят Историком и географом! Чем дальше читаешь комедию, тем меньше становится смешно, и не потому, что она плоха, а совсем наоборот — она слишком хороша, как будто написана не 180 лет назад, а недавно. Да, меняется время, мода, наука движется вперед, а нравы человеческие неизменны. Грибоедову удалось изобразить «вечных» героев: гонителей науки, просвещения, молчунов-соглашателей, пустых болтунов, бездельников, женских угодников и подобную братию.
За час навчання у дев’ятому класі я дізнався багато нового, в тому числі прочитав величезну кількість корисних і надзвичайно цікавих літературних творів як української, так і світової літератури. Звичайно, як і з іншими життєвими явищами і досвідом, деякі твори дійсно запам’ятовуються надовго, тому що вони цікаві і захоплюючі, а інші забуваються вже незабаром після прочитання. Кажучи про мене особисто, можна відзначити, що в мене було багато як тих, так і інших. Але найбільше мене вразив твір Миколи Гоголя під назвою «Шинель».
У цьому надзвичайно цікавому творі мова ведеться про так звану маленьку людину. Причому цей маленький чоловік, як мені подумалося під час прочитання, це не просто окрема особистість, це скоріше загальний образ людини, яка існувала завжди, в тому числі і в сучасному світі. Маленька людина в розумінні Гоголя – це особистість, з одного боку, повністю нешкідлива, правильна, логічна і мудра. З іншого ж боку, маленький чоловік мав деякі особливості, що робило його чужим для всіх тих, хто його оточував. Приміром, він боявся розвитку, надмірної відповідальності, не хотів приймати серйозних рішень і займатися чимось новим, чимось, чим до цього він не займався. У той же час мрія у нього була така ж маленька – купити собі шинелю. На жаль, цій мрії судилося збутися лише на один день, адже вже незабаром у маленької людини шинель просто вкрали. Більше того, йому ніхто не захотів до повернути. Все це призвело до трагічної смерті.
Цей твір мені сильно сподобався тому, що він прагне навчити чогось того, хто його читає. Насправді, вже цього не мало, адже вчить цей твір досить корисним речам. По-перше, він вчить ставитися терпимо до тих, хто вас оточує. Навіть якщо хтось від вас сильно відрізняється, це зовсім не привід насміхатися чи зневажати цю людину, адже у нього є почуття, емоції. В деяких випадках він може навіть не пережити таке ставлення. По-друге, завжди слід допомагати тим, хто опиняється у важких життєвих ситуаціях. Іноді людина не може впоратися зі своїми проблемами самостійно, тоді їй потрібно до адже і вам самим коли-небудь може знадобитися ефективна до Крім інтересу, який викликав в мене твір Миколи Гоголя під назвою «Шинель», я також можу виділити його високу повчальність. Цей твір вчить ставитися до людей набагато терпиміше, спокійніше і поважніше. Письменникові вдалося показати образ людини, яка зовсім не була поганою, але чомусь страждала. Цієї людини стає дуже шкода, в цьому і полягає повчальність.
О комедии «Горе от ума» хочется говорить восклицательными предложениями — в ней все прекрасно, так как она порождение гения. А истинно талантливые произведения не подвержены старению, такова и комедия А. С. Грибоедова. В ней с художественной точки зрения великолепны все образы. Они типичны, ярки, наделены индивидуальными характерами и языковыми характеристиками. Но Чацкий, безусловно, самая выдающаяся фигура этой своеобразной галереи типов. Несмотря на то что А. С. Пушкин отказывал ему в уме, Чацкий — умен, он не мечет бисера перед свиньями. Его задача, по замыслу автора, обличать этих «уродов с того света». Выставлять их на посмешище, чтобы искоренять носимые ими пороки, но это нелегко. Вероятно, эти типы из числа «вечных», а их пороки — неистребимы, поэтому и комедия так же интересна сейчас, как и во время своего возникновения. В любом монологе Александра Андреевича узнаваемые лица, да и он сам, в сущности, тот же привычный критик, но не созидатель. Как позже скажет Базаров, герой романа И. С. Тургенева «Отцы и дети», «наше дело место расчистить», похоже, что Чацкий положил себе за правило критикой «освободить общество» от тунеядцев, агрессивных противников нового, но кто же добровольно захочет слушать о себе всевозможные «нелицеприятные вещи». Ваш дядюшка отпрыгал ли свой век? А этот, как его, он турок или грек? Тот черномазенъкий, на ножках журавлиных, Не знаю, как его зовут, Куда ни сунься: тут как тут... Чацкий достаточно желчен и остроумен, чтобы подмечать са-[зйые характерные недостатки окружающих и посмеяться над аими. И его боятся, внешне — его мнимого сумасшествия, а подсознательно — критики, независимости, умения противопоставить себя «целому свету». На все у Чацкого готово суждение, и оно отлично от общепринятого у этих людей. А люди ли они? Да, безусловно, не всем же быть Чацкими. К сожалению, таких единицы, а вот посредственностей «пруд пруди». И сколько будет «стоять мир», столько будет находиться умных смельчаков, «громящих» современные им порядки и тем самым двигающих прогресс. При этом Чацкий выражает свое мнение по всем «ключевым» вопросам современной ему действительности. Интересно выска-зывается о просвещении и воспитании. Ах! к воспитанъю перейдем. Что нынче, так же, как издревле, Хлопочут набирать учителей полки, Числом поболее, ценою подешевле? Не то, чтобы в науке далеки; В России, под великим штрафом, Нам каждого признать велят Историком и географом! Чем дальше читаешь комедию, тем меньше становится смешно, и не потому, что она плоха, а совсем наоборот — она слишком хороша, как будто написана не 180 лет назад, а недавно. Да, меняется время, мода, наука движется вперед, а нравы человеческие неизменны. Грибоедову удалось изобразить «вечных» героев: гонителей науки, просвещения, молчунов-соглашателей, пустых болтунов, бездельников, женских угодников и подобную братию.