У оповіданні Рей Бредбері розповідає, як у майбутньому люди знищили картину італійського художника доби Відродження Леонардо да Вінчі "Джоконда". Події відбуваються у зруйнованому місті, де радіоактивні поля і дороги, зіпсовані бомбами. Жителі великого міста, які вижили після атомних бомбувань, сповнені ненависті до минулого. Грігсбі, один із героїв твору, пояснює: «Людина ненавидить те, що її занапастило, що їх життя поламало. Вже так вона влаштована. Нерозумно, можливо, але така людська природа". Люди, що стоять у черзі, не можуть дозволити собі купити за один пенні напій з ягід. Для них святковими є події, коли знищують книги, коли розбили кувалдою останній автомобіль. Восени 2061 року вони влаштовують свято: ламають все, що збереглося після катастрофи. Свідком подій став хлопчик Том. Він стає у чергу – влада дозволяє кожному бажаючому плюнути на картину Леонардо да Вінчі. Люди плюють і рвуть картину на шматки, ламають раму. За дорослими хлопчик ухопив шматочок полотна і затиснув його у руці. Він бачив, як «баби жували шматки полотна; як чоловіки розламували раму, піддавали ногою тверді клапті, рвали їх на дрібні-дрібні шматочки». Том повертається додому, там розкриває долоню й при світлі місяця бачить, що йому дісталася усмішка Джоконди. У фантастичному сюжеті автор привертає увагу до проблем майбутнього людства, занепаду цивілізації. Це твір - пересторога, попередження катастрофи, до якої може призвести бездуховність технізованого суспільства. Письменник переконаний, що духовне відродження людства починається з духовного відродження кожної людини.
Повесть "Собачье сердце" М.А. Булгакова - поразительно многоплановое произведение. В ней есть и философские размышления, и едкая сатира, и юмор. Автор высказывает немало глубоких мыслей.
Вкратце сюжет повести таков: профессор Филипп Филиппович Преображенский, известный своими новаторскими работами по омоложению людей, получил неожиданные результаты, экспериментируя с пересадкой желез человека собаке. Пересадив собаке Шарику гипофиз и семенники маргинала Клима Чугункина, погибшего в пьяной драке, профессор выяснил, что собака с пересаженным человеческим гипофизом превратилась в человека - и, к сожалению, в дрянного человека, копию донора. После недолгого противостояния с собственным творением профессор делает вторую операцию, так сказать, восстанавливая статус-кво.
Профессор приходит к выводу о ненужности подобных операций: "Вот, доктор, что получается, когда исследователь, вместо того, чтобы идти ощупью и параллельно с природой, форсирует во и приподымает завесу! На, получай Шарикова и ешь его с кашей..." То есть устами своего героя Булгаков в повести говорит об ответственности ученого за последствия своих экспериментов.
Кроме того, многие литературоведы считают, что именно в "Собачьем сердце" Булгаков в иносказательной форме высказал свое мнение о том, к чему приводят быстрые и радикальные перемены в обществе - например, революции.
На примере Шарикова писатель наглядно показывает, что может натворить примитивный человек, получивший власть и возможности подняться "из грязи в князи".
У оповіданні Рей Бредбері розповідає, як у майбутньому люди знищили картину італійського художника доби Відродження Леонардо да Вінчі "Джоконда". Події відбуваються у зруйнованому місті, де радіоактивні поля і дороги, зіпсовані бомбами. Жителі великого міста, які вижили після атомних бомбувань, сповнені ненависті до минулого. Грігсбі, один із героїв твору, пояснює: «Людина ненавидить те, що її занапастило, що їх життя поламало. Вже так вона влаштована. Нерозумно, можливо, але така людська природа". Люди, що стоять у черзі, не можуть дозволити собі купити за один пенні напій з ягід. Для них святковими є події, коли знищують книги, коли розбили кувалдою останній автомобіль. Восени 2061 року вони влаштовують свято: ламають все, що збереглося після катастрофи. Свідком подій став хлопчик Том. Він стає у чергу – влада дозволяє кожному бажаючому плюнути на картину Леонардо да Вінчі. Люди плюють і рвуть картину на шматки, ламають раму. За дорослими хлопчик ухопив шматочок полотна і затиснув його у руці. Він бачив, як «баби жували шматки полотна; як чоловіки розламували раму, піддавали ногою тверді клапті, рвали їх на дрібні-дрібні шматочки». Том повертається додому, там розкриває долоню й при світлі місяця бачить, що йому дісталася усмішка Джоконди. У фантастичному сюжеті автор привертає увагу до проблем майбутнього людства, занепаду цивілізації. Це твір - пересторога, попередження катастрофи, до якої може призвести бездуховність технізованого суспільства. Письменник переконаний, що духовне відродження людства починається з духовного відродження кожної людини.
Объяснение:
ответ: ДА Я ЕЁ 50 РАЗ ПЕРЕСМАТРИВАЛ И ПЕРЕЧИТЫВАЛ
Повесть "Собачье сердце" М.А. Булгакова - поразительно многоплановое произведение. В ней есть и философские размышления, и едкая сатира, и юмор. Автор высказывает немало глубоких мыслей.
Вкратце сюжет повести таков: профессор Филипп Филиппович Преображенский, известный своими новаторскими работами по омоложению людей, получил неожиданные результаты, экспериментируя с пересадкой желез человека собаке. Пересадив собаке Шарику гипофиз и семенники маргинала Клима Чугункина, погибшего в пьяной драке, профессор выяснил, что собака с пересаженным человеческим гипофизом превратилась в человека - и, к сожалению, в дрянного человека, копию донора. После недолгого противостояния с собственным творением профессор делает вторую операцию, так сказать, восстанавливая статус-кво.
Профессор приходит к выводу о ненужности подобных операций: "Вот, доктор, что получается, когда исследователь, вместо того, чтобы идти ощупью и параллельно с природой, форсирует во и приподымает завесу! На, получай Шарикова и ешь его с кашей..." То есть устами своего героя Булгаков в повести говорит об ответственности ученого за последствия своих экспериментов.
Кроме того, многие литературоведы считают, что именно в "Собачьем сердце" Булгаков в иносказательной форме высказал свое мнение о том, к чему приводят быстрые и радикальные перемены в обществе - например, революции.
На примере Шарикова писатель наглядно показывает, что может натворить примитивный человек, получивший власть и возможности подняться "из грязи в князи".