как раскрываются чувства и характеры героев в разговоре о родных сони? для чего Раскольников терзает Соню жестокими вопросами? почему соня не обвиняет отца и катерину Ивановна в своих несчастьях? за что она винит себя
Драма від Фрідріха Шиллера «Вільгельм Телль» дійсно залишається актуальною в наші дні. Я вважаю, що це трохи несподівано з теоретичної точки зору і навіть дивно. Втім, для розуміння причин актуальності цієї драми необхідно проаналізувати її зміст.
У драмі зображені досить давні події, які розгорталися на території Швейцарії. Вільгельм Телль – звичайна робоча людина, він не цікавиться нюансами державного управління та бажає лише займатися власною справою. Але події складаються таким чином, що Вільгельм Телль спільно з такими ж людьми, як він, змушений організовуватися для захисту своїх прав та інтересів. Під час їх спроб залагодити конфлікт мирним шляхом представники влади ведуть себе принизливо по відношенню до них і показують не що інше як відверте презирство. Що залишається народу, коли з ним так чинять? Залишається лише бунт. Це і відбулося. Народ збунтувався проти владного намісника, а він у свою чергу пошкодував про свої вчинки.
Незважаючи на старовину часів, зображених у драмі, цілком можна називати її актуальною і сьогодні. Вся справа в тому, що часи змінюються, а людина залишається практично такою ж. Сьогодні представники влади також ведуть себе більш ніж самовпевнено, в той час як вони всього лише обрані людьми та не володіють владою внаслідок своєї переваги. Якщо поглянути на представників влади деяких країн сьогодні, можна з упевненістю сказати, що, незважаючи на зміну форму правління з монархії на республіку, вони продовжують вважати свою владу привілеєм. При цьому вони далеко не прагнуть здійснювати владу якісно і з користю для людей. Люди це чудово бачать, але, тим не менш, досить довго терплять. Вони терплять, намагаються донести до влади свої ввічливі вимоги мирним і ненасильницьким шляхом, але що їм залишається робити, якщо вона свій народ не чує? Залишається тільки бунтувати. І ми нерідко бачимо, як це відбувається і в сучасних державах. Представники влади, сьогодні це обрані люди, повинні розуміти, чиї інтереси вони зобов’язані представляти і яка в них функція. Керувати країною – це точно така ж робота, як двірник, тесля або вихователь дитячого саду. Цю роботу потрібно виконувати якісно і не починати вважати себе божественним намісником.
Драма Фрідріха Шиллера «Вільгельм Телль» залишається актуальною і сьогодні. Вона актуальна як для звичайних людей, так і для представників влади, які не повинні забувати свою основну функцію.
Роман Тургенева "Отцы и дети" - об обществе шестидесятых годов 19 века. разделенном по идейным соображениям на "отцов " и "детей" Д.И. Писарев считает, что главный герой, вокруг которого вертится колесо действия, - это Евгений Базаров, нигилист. Базаров отрицает все : полезность аристократизма, искусство, культуру, любовь. Критик замечает, что Евгений руководствуется в своих поступках личным вкусом и расчетом. Он не умеет вставать на позицию своего " соспорщика" и не глядит на проблему его глазами. Молодые, по мнению Писарева, " понимают, что честным быть очень выгодно и что всякое преступление опасно, и, следовательно, неудобно" Хорошо иметь свое мнение, но развитие отношений будет тогда, когда будет выслушано иное, даже мнение иного поколения ( рацональное-то зерно в нем есть ! ), а оно нашего героя совсем не интересует.
Критик называет Базарова " резким", "мешковатым", " угловатым". Это так и вести себя по-другому он не может, потому что считает вежливость - ненужной, главное ведь дело делать. А ведь приличные манеры появляются тогда, когда просто уважаешь не просто людей, но и себя, когда " выстраиваешь " свою личность и отношения. Тургенев, видимо, не видит перспектив в развитии своего героя, потому что Базаров не умеет правильно себя вести, да и вообще не симпатизирует его убеждениям, относясь к нему " как нервная женщина", которая желает, чтобы ее не трогали.
Писатель испытывает уважение к Базарову за наличие убеждений, за труд, за ум, упорство , любознательность, но он видит, что все эти качества в конкретные дела не вкладываются.И причина - не страна, не социально-политическая обстановка в стране, а ограниченность во взглядах . Не получится ничего сделать, если только отрицать. и рушить . Характер Базарова, его убеждения проявляются в спорах с " отцами". Единомышленников у него нет. Зато можно заметить, на чьей стороне автор. Он не романтик , и не реалист. Материалистическая "деятельность" без духовной составляющей невозможна. Споры так и остались спорами и привели к смерти нигилиста Базарова от случайного заражения. Писарев о смерти Базарова : " «Действие романа происходит летом 1859 года; в течение 1860 и 1861 года Базаров не мог бы сделать ничего такого, что бы показало нам приложение его миросозерцания в жизни;… все это были бы только задатки; судить о том, что разовьется из этих задатков, можно будет только тогда, когда Базарову и его сверстникам минет лет пятьдесят… Кто решится дорисовывать такой тип, который только что начинает складываться и обозначаться и который может быть дорисован только временем и событиями? Не имея возможности показать нам, как живет и действует Базаров, Тургенев показал нам, как он умирает. Этого на первый раз довольно, чтобы составить себе понятие о силах Базарова, о тех силах, которых полное развитие могло обозначиться только жизнью, борьбою, действиями и результатами." " Отцы и дети " закончились смертью, потому что дальше жить Базаров бы не могу. Влюбился, хотя и отрицал саму возможность сего, без взаимностиВ Анну Сергеевну Одинцову. Это уже разрушение его теории о пустяковости чувств. Не смог построить отношения... и ушел, со своими теориями и мечтами, оставив о себе память в виде могилки на кладбище, куда приходят, пробираясь сквозь траву его старики- родители. Ушел тихо, без споров, без сожалений. Умереть так, как умер Базаров - совершить подвиг. К чему "ломание копий", если , даже имея острые мысли, идеи, работу - приходим к одному... А позади и впереди - матушка Россия...
Драма від Фрідріха Шиллера «Вільгельм Телль» дійсно залишається актуальною в наші дні. Я вважаю, що це трохи несподівано з теоретичної точки зору і навіть дивно. Втім, для розуміння причин актуальності цієї драми необхідно проаналізувати її зміст.
У драмі зображені досить давні події, які розгорталися на території Швейцарії. Вільгельм Телль – звичайна робоча людина, він не цікавиться нюансами державного управління та бажає лише займатися власною справою. Але події складаються таким чином, що Вільгельм Телль спільно з такими ж людьми, як він, змушений організовуватися для захисту своїх прав та інтересів. Під час їх спроб залагодити конфлікт мирним шляхом представники влади ведуть себе принизливо по відношенню до них і показують не що інше як відверте презирство. Що залишається народу, коли з ним так чинять? Залишається лише бунт. Це і відбулося. Народ збунтувався проти владного намісника, а він у свою чергу пошкодував про свої вчинки.
Незважаючи на старовину часів, зображених у драмі, цілком можна називати її актуальною і сьогодні. Вся справа в тому, що часи змінюються, а людина залишається практично такою ж. Сьогодні представники влади також ведуть себе більш ніж самовпевнено, в той час як вони всього лише обрані людьми та не володіють владою внаслідок своєї переваги. Якщо поглянути на представників влади деяких країн сьогодні, можна з упевненістю сказати, що, незважаючи на зміну форму правління з монархії на республіку, вони продовжують вважати свою владу привілеєм. При цьому вони далеко не прагнуть здійснювати владу якісно і з користю для людей. Люди це чудово бачать, але, тим не менш, досить довго терплять. Вони терплять, намагаються донести до влади свої ввічливі вимоги мирним і ненасильницьким шляхом, але що їм залишається робити, якщо вона свій народ не чує? Залишається тільки бунтувати. І ми нерідко бачимо, як це відбувається і в сучасних державах. Представники влади, сьогодні це обрані люди, повинні розуміти, чиї інтереси вони зобов’язані представляти і яка в них функція. Керувати країною – це точно така ж робота, як двірник, тесля або вихователь дитячого саду. Цю роботу потрібно виконувати якісно і не починати вважати себе божественним намісником.
Драма Фрідріха Шиллера «Вільгельм Телль» залишається актуальною і сьогодні. Вона актуальна як для звичайних людей, так і для представників влади, які не повинні забувати свою основну функцію.
Критик называет Базарова " резким", "мешковатым", " угловатым". Это так и вести себя по-другому он не может, потому что считает вежливость - ненужной, главное ведь дело делать. А ведь приличные манеры появляются тогда, когда просто уважаешь не просто людей, но и себя, когда " выстраиваешь " свою личность и отношения.
Тургенев, видимо, не видит перспектив в развитии своего героя, потому что Базаров не умеет правильно себя вести, да и вообще не симпатизирует его убеждениям, относясь к нему " как нервная женщина", которая желает, чтобы ее не трогали.
Писатель испытывает уважение к Базарову за наличие убеждений, за труд, за ум, упорство , любознательность, но он видит, что все эти качества в конкретные дела не вкладываются.И причина - не страна, не социально-политическая обстановка в стране, а ограниченность во взглядах . Не получится ничего сделать, если только отрицать. и рушить . Характер Базарова, его убеждения проявляются в спорах с " отцами". Единомышленников у него нет. Зато можно заметить, на чьей стороне автор. Он не романтик , и не реалист. Материалистическая "деятельность" без духовной составляющей невозможна. Споры так и остались спорами и привели к смерти нигилиста Базарова от случайного заражения.
Писарев о смерти Базарова : " «Действие романа происходит летом 1859 года; в течение 1860 и 1861 года Базаров не мог бы сделать ничего такого, что бы показало нам приложение его миросозерцания в жизни;… все это были бы только задатки; судить о том, что разовьется из этих задатков, можно будет только тогда, когда Базарову и его сверстникам минет лет пятьдесят… Кто решится дорисовывать такой тип, который только что начинает складываться и обозначаться и который может быть дорисован только временем и событиями? Не имея возможности показать нам, как живет и действует Базаров, Тургенев показал нам, как он умирает. Этого на первый раз довольно, чтобы составить себе понятие о силах Базарова, о тех силах, которых полное развитие могло обозначиться только жизнью, борьбою, действиями и результатами." " Отцы и дети " закончились смертью, потому что дальше жить Базаров бы не могу. Влюбился, хотя и отрицал саму возможность сего, без взаимностиВ Анну Сергеевну Одинцову. Это уже разрушение его теории о пустяковости чувств. Не смог построить отношения... и ушел, со своими теориями и мечтами, оставив о себе память в виде могилки на кладбище, куда приходят, пробираясь сквозь траву его старики- родители. Ушел тихо, без споров, без сожалений. Умереть так, как умер Базаров - совершить подвиг. К чему "ломание копий", если , даже имея острые мысли, идеи, работу - приходим к одному... А позади и впереди - матушка Россия...