Идейно-тематический анализ отрывка(тема, идея, конфликт)
И логический разбор
Хотя бы раз в жизни ты точно любила по-настоящему.
Наверное, ты тогда не спала ночами, писала стихи или смотрела романтические фильмы о любви, но не досматривала их до конца, потому что это не шло ни в какое сравнение с тем, что было у вас. А у вас была своя собственная Вселенная для двоих.
Говорят, что про такую любовь писали классики, но тебе казалось, что ничего подобного они точно не испытывали.
Ты не боялась быть ненужной или отвергнутой , потому что точно знала, что кто-то свыше бережёт вас.
Точнее этот кто-то подарил вам друг друга, чтобы было ради чего утром, заваривать крепкий кофе и улыбаться, когда все ввалится из рук.
Ты была тогда самой красивой.
Нет, ты не выиграла конкурс «Мисс Мира» и даже не сделала новую причёску он сказал, что ты самая красивая. И этого было достаточно.
А ещё он сказал, что ты пахнешь клубникой и мускусом и с тобой хочется сидеть на берегу океана и говорить о важном.
А что тогда было важным вместе всегда быть вместе.
И вот спустя время его не стало в твой жизни. Точнее он выбрал другую жизнь и другую женщину.
Она пахла по-другому, говорила по-другому и любила, наверное, тоже -другому. По-особенному.
Ты надеялась, что он обязательно вернётся, а он так и не вернулся. Только во снах, но разве это считается?
И тогда ты решила, что хотя бы раз в жизни тебя точно полюбят по-настоящему.
И ты.
И ты тоже обязательно полюбишь снова...
только бы хватило сил.
Ткачева Вера.
Багато славних сторінок має історія України. Ця земля колись була уособленням волі. Кріпаки XIX сторіччя ще пам'ятали про те, що предки їх були козаками, які не визнавали над собою жодної влади, нав'язуваної силою. Вони самі обирали собі гетьманів та отаманів серед тих, хто на їх думку був цього достойний. А слава про козацькі походи йшла далеко за межі українських земель.
Шевченко, якому боляче було дивитися на своїх земляків, що гнулися у панському ярмі, намагається збудити свідомість українців і звертає свій погляд до тих часів, коли
...в Україні запорожці вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю.
На жаль, єдиною згадкою про ці події зараз є тільки високі могили, у яких спочивають козацькі тіла. Можливо, одна з них і належить запорозькому отаману Іванові Підкові. Шевченко не дотримується у своєму творі історичної правди, бо відомостей про участь Підкови у морських козацьких походах немає. А сам він, хоч і був на Запорожжі, але потім став молдавським господарем і керівником визвольної боротьби проти турецько-татарських загарбників і молдавських феодалів у XVII сторіччі. Але для поета важливо відтворити у творі образ запорозького отамана, а його ім'я та реальне існування не так і важливі.
Козаки, що вибиралися у далекі походи по Чорному морю, безстрашно боролися як із турками, так і з морською стихією, бо "синє море звірюкою то стогне, то виє". Мужності і завзяття їм додавало і те, що поруч з ними був їхній отаман, якого вони обирали самі, а це означає, що вони повністю довіряли цій людині, могли довірити їй своє життя. Їм і не важливо, куди їхати, бо Підкова (їх отаман) "веде, куди знає". Вони, не задумуючись, навіть змінюють свій маршрут, бо отаман вирішив їхати не до Синопу, а у Цар-град. Цікаво, як Підкова віддає свої розпорядження: досить йому тільки підняти свою шапку, як усі човни зупинилися, щоб вислухати свого "батька отамана", як вони його називають.
Гектор і Ахілл — справжні воїни. На їх рахунку чимало подвигів і перемог під час Троянської війни. Але подолати одне одного їм не просто: обидва сильні, фізично загартовані, витривалі. І навіть у вирішальному поєдинку, якби не до Афіни, хто знає, чи був би переможений Гектор. Гомер підбирає порівняння до поведінки воїнів, підкреслюючи, що вони — гідні супротивники: порівнює Ахілла з соколом, що полює на горлицю дику, з псом, який жене молодого оленя, але й Гектор, на його думку, дуже схожий на високолетного орла, який хоче вхопити ягня або зайця. Дужі, сміливі, мужні — хіба можуть бути воїни кращими, ніж вони? Мабуть, ні, тому що ці герої ще й віддані своїй батьківщині. Мужньо боронить рідну змучену Трою Гектор, схаменувшись, повертається до рядів ахейського війська Ахілл. Якими ж іще якостями наділені герої поеми «Іліада»? Гектор — герой, але ніщо людське йому не чуже, і він довго не наважується стати до ґерцю з Ахіллом. Зрозумівши підступність богів і супротивника, він мужньо бореться, до останньої хвилини свого життя прагне бути мужем, гідним поваги й захоплення. Прагне домовитися з улюбленцем Афіни про видачу тіла переможеного рідним, але засліплений гнівом Ахілл запевняє, що ніяких домовленостей між ними не буде. Ахілл — улюбленець богів і ахейців, красень і взірець воїна. Але він — теж жива людина і робить вчинки, про які потім шкодує: йде з війська — гинуть ахейці, його друг Патрокл, знущається над тілом Гектора — потім плаче разом з Пріамом над спільною трагедією учасників війни.