Я дуже люблю читати твори зарубіжних письменників, зустрічатися з багатьма цікавими літературними героями. Та найбільше мені сподобався Ебенезер Скрудж — персонаж "Різдвяної пісні у прозі" Чарлза Діккенса. Ви здивовані? Так, сподобався, хоча він такий похмурий, непривітний, жорстокий.
Перша зустріч з ним не віщує нічого доброго. Цей чоловік ні з ким не вітався, був дуже скупий. Бажання стати багатим посту-пово зруйнувало його серце, затьмарило розум. Навіть двір і дім були у темряві.
Він не спілкувався з родичами. Та коли з'явилася тінь його єдиного друга і компаньйона Марлея, усе змінилося на краще. Яков дуже сподівався на це, тому і влаштував зустріч Скруджа із трьома духами Різдва.
Першим прийшов дух минулого Різдва. Під час подорожі з ним Ебенезер Скрудж зрозумів, що у минулому він був добрішим. А коли побачив самотнього хлопчика, який сидів у великому темному будинку, то аж заплакав. Та раптом за тим хлопчиком приїхала сестричка і забрала його додому. Вона йому так раділа! Дівчинка була дуже мила, щира. Удома на нього чекали смачна вечеря, тепла хата і сім'я. Було ще декілька приємних зустрічей, які зігрівали серце Скруджа, поступово перемагаючи крижаний холод.
Наступним з'явився дух теперішнього Різдва. Він привів Скруджа до писаря Боба Кретчита. За столом сиділа велика родина. Всі сміялися, веселилися. Та коли Боб запропонував тост за здоров'я Скруджа, сміх відразу припинився. Дружина Кретчита сердито зауважила, що не заслуговує на це така жорстока людина, але трохи пізніше вона погодилася з чоловіком. Вразили старого відлюдника і діти писаря.
Дух повів його й до племінника Фреда, який впевнено говорив, що дядько виправиться обов'язково і стане добрим чоловіком.
Нарешті, з'явився третій дух. Але він був занадто мовчазний. Скрудж почув про якогось померлого, намагався дізнатися, про кого йдеться. Раптом на цвинтарі зрозумів, що перед ним — його покинута могила.
Ебенезер Скрудж прокинувся у ліжку. Обличчя було заплакане. Радість переповняла його серце. Веселий підійшов він до вікна. Це було справжнє переродження старого: він з усіма вітався, навіть купив Бобові великого індика. Скрудж допоміг Тайні Тімові вилікуватися і ще зробив багато чого доброго.
Цей герой мені дуже сподобався, тому що він зрозумів свої помилки і виправився. Я рада, що автор дав йому таку чудову можливість. Щаслива кінцівка твору переконує нас, що у цьому житті усе залежить від самої людини, тобто від нас.
Іван Сила приїзжає на потязі на столичний вокзал, але йти йому нікуди. Навколо люди ходили, як у мурашнику. Ще в поїзді Іван Сила побився з якимось хлоцем, того ледве привели до тями.Вийшовши за вокзал Іван та вуйко сіли перекусити на вулиці та стали свідками погоні за злодієм. За якимось обірванцем гналося трЗлодій німим не був, ще був «Міхал Голий з Привокзальної», а булку вкрав, так як не їв вже 2 дні. Іван вважав, що красти — гріх, потрібно працювати. А на думку Міхи «від роботи коні дохнуть». dovidka.biz.ua Іван з вуйком пригостили Міху чим мали, а той порадив Івану влаштуватися вантажником на вокзал. Після обіду Міхал покинув Івана та вуйка.
За якимось обірванцем гналося троє дядьків, а наздогнавши почали гамселити злодія. Іван подумав, що злодій німий і заступився за нього. Чоловіки проти кремезного селюка Івана не мали бажання виступати і пішли собі.Іван Сила прийшов влаштуватися вантажником на вокзал. Поглянувши на його здоровецький вигляд йому не відмовили. Ніч Іван перебув у найдешевшому пристанищі для таких же небораків, як він, котрі не мали де подітися у великому місті. Вуйко Микульця пішов у справах: поніс верховинські гостинці синові, який тут служив у війську. Вночі Іван згадував рідні гори, батьків, домашні страви, а найперше — свою кирпату сусідку Маруську (в яку був закоханий), але він навіть не попрощався з нею. Добре виспавшись, Іван прийшов на перон і почав переносити мішки, ящики. За кожні 50 кілограмів ваги давали монету. За день можна було непогано заробити. Іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників. Іван виконав денну норму до обіду й отримав першу платню. Іван спробував знайти Міху Голого, але зрозумів, що серед натовпу на вокзалі це буде склідно, він вирішив пройтися містом.
Я дуже люблю читати твори зарубіжних письменників, зустрічатися з багатьма цікавими літературними героями. Та найбільше мені сподобався Ебенезер Скрудж — персонаж "Різдвяної пісні у прозі" Чарлза Діккенса. Ви здивовані? Так, сподобався, хоча він такий похмурий, непривітний, жорстокий.
Перша зустріч з ним не віщує нічого доброго. Цей чоловік ні з ким не вітався, був дуже скупий. Бажання стати багатим посту-пово зруйнувало його серце, затьмарило розум. Навіть двір і дім були у темряві.
Він не спілкувався з родичами. Та коли з'явилася тінь його єдиного друга і компаньйона Марлея, усе змінилося на краще. Яков дуже сподівався на це, тому і влаштував зустріч Скруджа із трьома духами Різдва.
Першим прийшов дух минулого Різдва. Під час подорожі з ним Ебенезер Скрудж зрозумів, що у минулому він був добрішим. А коли побачив самотнього хлопчика, який сидів у великому темному будинку, то аж заплакав. Та раптом за тим хлопчиком приїхала сестричка і забрала його додому. Вона йому так раділа! Дівчинка була дуже мила, щира. Удома на нього чекали смачна вечеря, тепла хата і сім'я. Було ще декілька приємних зустрічей, які зігрівали серце Скруджа, поступово перемагаючи крижаний холод.
Наступним з'явився дух теперішнього Різдва. Він привів Скруджа до писаря Боба Кретчита. За столом сиділа велика родина. Всі сміялися, веселилися. Та коли Боб запропонував тост за здоров'я Скруджа, сміх відразу припинився. Дружина Кретчита сердито зауважила, що не заслуговує на це така жорстока людина, але трохи пізніше вона погодилася з чоловіком. Вразили старого відлюдника і діти писаря.
Дух повів його й до племінника Фреда, який впевнено говорив, що дядько виправиться обов'язково і стане добрим чоловіком.
Нарешті, з'явився третій дух. Але він був занадто мовчазний. Скрудж почув про якогось померлого, намагався дізнатися, про кого йдеться. Раптом на цвинтарі зрозумів, що перед ним — його покинута могила.
Ебенезер Скрудж прокинувся у ліжку. Обличчя було заплакане. Радість переповняла його серце. Веселий підійшов він до вікна. Це було справжнє переродження старого: він з усіма вітався, навіть купив Бобові великого індика. Скрудж допоміг Тайні Тімові вилікуватися і ще зробив багато чого доброго.
Цей герой мені дуже сподобався, тому що він зрозумів свої помилки і виправився. Я рада, що автор дав йому таку чудову можливість. Щаслива кінцівка твору переконує нас, що у цьому житті усе залежить від самої людини, тобто від нас.
Объяснение:
Іван Сила приїзжає на потязі на столичний вокзал, але йти йому нікуди. Навколо люди ходили, як у мурашнику. Ще в поїзді Іван Сила побився з якимось хлоцем, того ледве привели до тями.Вийшовши за вокзал Іван та вуйко сіли перекусити на вулиці та стали свідками погоні за злодієм. За якимось обірванцем гналося трЗлодій німим не був, ще був «Міхал Голий з Привокзальної», а булку вкрав, так як не їв вже 2 дні. Іван вважав, що красти — гріх, потрібно працювати. А на думку Міхи «від роботи коні дохнуть». dovidka.biz.ua Іван з вуйком пригостили Міху чим мали, а той порадив Івану влаштуватися вантажником на вокзал. Після обіду Міхал покинув Івана та вуйка.
За якимось обірванцем гналося троє дядьків, а наздогнавши почали гамселити злодія. Іван подумав, що злодій німий і заступився за нього. Чоловіки проти кремезного селюка Івана не мали бажання виступати і пішли собі.Іван Сила прийшов влаштуватися вантажником на вокзал. Поглянувши на його здоровецький вигляд йому не відмовили. Ніч Іван перебув у найдешевшому пристанищі для таких же небораків, як він, котрі не мали де подітися у великому місті. Вуйко Микульця пішов у справах: поніс верховинські гостинці синові, який тут служив у війську. Вночі Іван згадував рідні гори, батьків, домашні страви, а найперше — свою кирпату сусідку Маруську (в яку був закоханий), але він навіть не попрощався з нею. Добре виспавшись, Іван прийшов на перон і почав переносити мішки, ящики. За кожні 50 кілограмів ваги давали монету. За день можна було непогано заробити. Іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників. Іван виконав денну норму до обіду й отримав першу платню. Іван спробував знайти Міху Голого, але зрозумів, що серед натовпу на вокзалі це буде склідно, він вирішив пройтися містом.