159. 1) Прочитайте фрагменты статьи Е. В. Первушиной «Много ли тараканов в Тмутаракани?», восстановите порядок следования абзацев.

1. Толковый словарь Т. Ф. Ефремовой говорит: «Тьмутаракань — это место,

до которого трудно добраться из-за дальности его расположения, где царит невежество, темнота, культурная отсталость». Словарь синонимов русского языка З. Е. Александровой даёт следующие варианты: «медвежий угол, глушь, дыра, глухомань, захолустье».

2. Возможно, вам тоже приходилось слышать название Тмутаракань. И с большой буквы, как и

Пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. На мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні.

Українські пісні наповнені глибоким змістом й роздумами. Складаючи їх, народ описував свої переживання, почуття, мрії та надії.

Багато про давні часи можуть розповісти обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. Ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. Коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині.

У пейзажній пісенній ліриці змальована чарівна краса рідної природи: безмежні степи, зелені ліси, блакитні річки, золоті пшеничні лани. Здавалося б звичайний краєвид, та дорогий для серця, він оживає в пісенних рядках:

Під гаєм в'ється річенька,

Мов скло вона блистить.

Долиною зеленою,

Кудись вона біжить.

Основне ж багатство рідної землі – український працелюбний народ, що заселяє її – про це теж розповідають пісні.

В інших йдеться про нестримне кохання парубка до дівчини. Вони яскраві на емоції та душевні переживання, які переповнюють їхні серця:

Сопілочка калинова, ясенове денце

Не сопілка тото грає, а любкове серце.

Як не згадати козацькі пісні, що охоплюють цілу епоху визвольної боротьби. У них майстерно оспівані події, час, неординарні поступки героїв. Відображається заклик до боротьби за волю та краще майбутнє в багатьох із них.

Молодою кров'ю полеглих синів скроплені стрілецькі пісні. Вони є особливим прикладом мужності в нерівній боротьбі з численним ворогом.

Також у пісенній творчості неабияка роль відводиться материнській любові до своєї дитини, тузі за загиблим:

Вернися, синку, додомоньку,

Змию, зчешу головоньку.

А перейнятися силою пісні допомагають багаті художні засоби: постійні епітети, символи, паралелізм, метафора, зменшено-пестливі слова. Пісні стільки можуть розповісти про все, вони дуже різні, що, напевно, залишиться байдужою тільки супер черства людина. Допоки ми їх знаємо чи співаємо - пісні житимуть вічно, бо є частиною душі народу, тобто кожного з нас.

Українська пісня – душа народу. Роль пісні у житті народу. Твір.

Зображення мужніх героїв-захисників рідної землі в історичних піснях

образ природы присутствует в произведениях многих поэтов, и в большинстве случаев пейзажная лирика наполнена красотой и умиротворением. однако константин видит окружающий мир далеко не в таких радостных и чистых тонах, к которым все мы привыкли. все дело в том, что поэт пытается сопоставить то, что открывается его взору, со своими внутренними ощущениями. и в итоге вырисовывается далекая от оптимизма картина, которую автор рисует в своем стихотворении «безглагольность», созданном в 1900 году.

само название этого произведения указывает на особенности славянской натуры, которая отличается молчаливостью и сдержанностью.  даже когда нам больно и плохо, мы предпочитаем скрывать это от окружающих. источником такого поведения поэт считает окружающий мир, утверждая: «есть в природе усталая нежность, безмолвная боль затаенной печали». именно то среда, в которой живет человек, словно бы располагает к унынию и тоске. во всяком случае, видит именно эту сторону природы, утверждая, что образ утренней реки в тумане, опустевшего сада или же застывшей осоки неизменно рождает в душе человека боль. «во всем утомленье – глухое, немое», — отмечает автор, ссылаясь на то, что часто даже так милые славянской душе луга и леса настраивают человека на пессимистический лад, вселяют в его душу тоску и печаль. связано это с тем, что душа просит иного, но не может получить желанное, потому что кругом один и тот же унылый пейзаж, бесконечный, словно само существование вселенной, угрюмый и лишенный очарования.

конечно же, преувеличивает и утрирует собственные переживания, отказываясь замечать, что окружающий его миру все же может быть восхитительным в своей красоте. но солнечный день, капли росы на листьях деревьев или же теплый весенний ветерок не находят отклика в душе поэта. «и сердце простило, но сердце застыло, и плачет, и плачет, и плачет невольно», — отмечает . автор не хочет признаваться даже самому себе, что иногда подобное уныние накатывает на любого человека, и на это могут быть различные причины. у поэта это – личная драма, связанная с неудачным браком и попыткой самоубийства. пройдет время, и вновь сможет осознать, что жизнь может быть по-настоящему прекрасной. однако в момент написания этого стихотворения окружающая природа рождает в душе автора лишь печаль, и он подсознательно ищет в ней черты, способные усилить это гнетущее чувство.