1.Запишите термин, который обозначается художественное определение в тексте :"Година горькая", "тяжкий час".
2.Каков образ лирического героя в приведенном фрагменте?
3.как в поэме "Василий Теркин "сочетается трагическое и комическoe?
Текст:
На войне, в пыли походной,
В летний зной и в холода,
Лучше нет природной
Из колодца, из пруда,
Из трубы водопроводной,
Из копытного следа,
Из реки, какой угодно,
Из ручья, из-подо льда, —
Лучше нет воды холодной,
Лишь вода была б — вода...
Жить без пищи можно сутки,
Можно больше, но порой
На войне одной минутки
Не прожить без прибаутки,
Шутки самой немудрой.
Не прожить, как без махорки,
От бомбежки до другой
Без хорошей поговорки
Или присказки какой, —
Без тебя, Василий Теркин,
Вася Теркин — мой герой.
А всего иного пуще
Не прожить наверняка —
Без чего? Без правды сущей,
Правды, прямо в душу бьющей,
Да была б она погуще,
Как бы ни была горька.
Что ж еще?.. И все Словом, книга про бойца
Без начала, без конца.
Почему так — без начала?
Потому, что сроку мало
Начинать ее сначала.
Почему же без конца жалко молодца.
С первых дней годины горькой,
В тяжкий час земли родной
Не шутя, Василий Теркин,
Подружились мы с тобой...
Как же вдруг тебя покину?
Старой дружбы верен счет.
Словом, книгу с середины
И начнем. А там пойдет.
Незвичайна і багата на пригоди біографія поета-романтика Дж. Байрона наклала відбиток на його творчість. Він належав до аристократичної, але збіднілої родини. У десятирічному віці після смерті діда Байрон успадкував титул лорда. Ще студентом Кембріджського університету почав писати вірші, та відомий став після опублікування поеми "Паломництво Чайльда-Гарольда". Байрон багато подорожував, цікавився історією, був учасником визвольного руху в Італії, долучився до лав грецьких повстанців.
Поеми Байрона побудовані як лірична сповідь героя, який втілює риси непересічної особистості і є носієм вірувань та ідей своєї хворої доби. Ці поеми-сповіді є найвищим творчим досягненням англійського поета-романтика. Саме романтикою овіяний образ українського гетьмана Мазепи. Байрон, як свідчить поема "Мазепа", цікавився історією України і, на відміну від російських письменників, симпатизував Мазепі.
Після поразки шведів під Полтавою король Карл XII зупинився перепочити в лісі. Він ліг під деревом, тамуючи біль від ран. До нього приєднався гетьман Мазепа, але король помітив, що перш ніж лягти відпочити, козацький гетьман:
...обійняв свого коня
За шию, наче той рідня,
І не зважаючи на втому,
Підкинув листя вороному,
Обер на спині вогкий" пил,
Звільнив з оброті і вудил...
Короля вразило таке трепетне ставлення до тварини, і він попросив гетьмана розповісти, за що той так шанує свого коня. Козацький гетьман відповів, що не добром поминає "ту школу, де навчивсь їзди". Це заінтригувало короля, і Мазепа задовольнив його цікавість розповіддю про службу пажем за юних літ при дворі короля Яна-Казиміра. Юний і вродливий Мазепа закохався у молоду дружину ясновельможного пана:
ответ:свежий октябрьским вечером, наполненный ветром, шорохом листьев, запахом близких холодов, я шел по аллее совершенно один под резкими зигзагами созвездий, которые сверкали в темноте. Свет фонарей качался вдоль забора на осыпающихся листьях. Слева от меня сквозь этот непрерывный шелест плыла далекая музыка женский голос пел как мне показалось о днях о потерянном лете радио играло или радио было включено наверное в санатории.
Я остановился с мгновенным холодком на спине, как будто меня толкнуло что-то, задушенное внезапными и смутными воспоминаниями. Я долго смотрел в чащу деревьев, на свет фонарей, на странно и знакомо освещенный забор, и все это-и забор, и деревья, и музыка перенеслись на много лет назад, куда-то в мою юность.
Да ведь тогда была война. Я шел сквозь хрустящие листья семнадцатилетний курсант пехотного училища голодный в любви еще не зная что такое война но мечтая о подвигах.
Я ждал этого всю свою жизнь. Я верил в бесконечность своей юности, и все было молодо, и я, и тусклые огни на ветру, и окраины, и пестрая печальная осень.
слова могут не попадать, списала со своей тетради, уж очень похожий текст
Объяснение: