1. Яким ти уявляєш ліричного героя вірша? Відповідь підтверджуй цитатами 2. Поясни, чому ліричний герой каже: Знову я - малесенька дитина.
3. Зверни увагу на слова зникає гіркотина, не катує серце печія. На які
роздуми про минуле ліричного героя вони натякають?
4. Що відчуває ліричний герой у материній хаті? Чому він каже, що його
душа світліє перед днем? Використовуючи прийом усного малювання,
опиши його душевний стан.
5. У яких побутових деталях для ліричного героя втілюється теплота
родинного інтиму?
6. У вірші використано кілька образів-символів: хата, небо, вогонь. «Роз-
шифруй» їхнє значення для вираження провідного мотиву поезії.
7. Чи можна сказати, що вірш має автобіографічне звучання? Обгрунтуй
свою думку.
8. Зроби припущення, які почуття й думки могли володіти автором, коли
він писав свій твір. Назви художні засоби, за до яких йому
вдається досягнути бажаного ефекту.
9. Зверни увагу, що у вірші звичайні слова створюють незвичайні образи.
Які картини виникають у твоїй уяві?
ответ:ответ
Объяснение:
1 Как проявили себя Гринев и Швабрин в главе «Поединок»?
В главе «Поединок» Гринёв и Швабрин проявили себя совсем по-разному. Гринёв вознегодовал на обманутую доверчивость и без колебаний принял вызов на дуэль. Он поступил импульсивно, но намерения его были чисты. Уже после, когда он узнал от Маши, что Швабрин сватался к ней, им овладела действительная ярость, потому что он понял всю ту низкую игру, что вёл его недавний приятель всё это время.
Швабрин показал себя человеком с предельно болезненным самолюбием, готовым ради удовлетворения злобной неприязни пойти на убийство. Он поступал, в отличие от Гринёва, обдуманно и сознательно провоцировал того на ссору. Оба оказались непримиримы, и попытки по-семейному их свести были явно несостоятельны.
2 Что нового вы узнали о них? Какие черты характера стали проявляться в Гриневе?
Сарказм Швабрина оказался только внешним проявлением тех тёмных страстей, что кипели в нём. Его уязвлённость проявила себя самым разрушительным Можно сказать, что Швабрин был законченным эгоистом, думающим только о своих желаниях и готовым ради прихоти расправиться с человеком.
Гринёв стал раскрываться как бесстрашный человек,— ведь было понятно, что его соперник намного более опытный дуэлянт, но ради сохранения своей чести и достоинства любимой девушки он без колебаний пошёл на поединок. Его столь сильно возмутило предательство и подлость Швабрина, что остальные соображения потеряли силу. Можно сказать, что это был его первый мужской поступок, несмотря на всю его неосмотрительность.
Єврейку Ребекку зачиняють у віддаленій башті. У її кімнаті знаходиться стара Урфрида. Служники замку намагаються вигнати її, проте спроби марні. Урфрида каже Ребецці, що втекти звідси неможливо і розповідає про своє життя. Коли вона була молода, батько Реджинальда, Фрон-де-Беф тримав у облозі замок її сім'ї. Батько із синами загинули, захищаючи свою спадщину. Урфрида залишилась, як здобич переможця. Таку долю стара пророкує й Ребецці.
Ребекка не розгублюється. Вона ретельно оглядає кімнату і розуміє, що втекти неможливо: кімната не має потаємних дверей. Єдине вікно виходить на майданчик, проте і звідти немає виходу.
Хоч як не готує себе Ребекка до зустрічі з небезпекою, проте тремтить, коли до кімнати заходить лицар Бріан де Буа-Гільбер. Він освідчується їй в коханні. Вона грубо відмовляє і каже, що кожному лицарю його ордена буде відомо, що він грішив з іудейкою. Тоді його виженуть з ордену і вкриють ганьбою. Буа-Гільбер розповідає, що єдиним виходом для неї є покора. Тоді дівчина відчиняє заґратоване вікно, стрибає на парапет і зупиняється на самому краю. Буа-Гільбер пробує кинутися до неї, але вона наказує не наближатися. Тамплієр дає слово, що не образить її, і розповідає, що саме Аделаїда де Монтемар зробила його таким жорстоким. Вона одружилася з іншим чоловіком, коли він воював. Тоді тамплієр і відмовився від родини, спадкоємців, які б продовжували рід Буа-Гільберів. Він просить Ребекку добровільно стати його дружиною, адже він може отримати жезл Великого Магістра. Він запевняє, що розбіжність у вірі — це лише дитячі казки. Ніхто з воїнів точно не дотримується всіх правил. Його воїни "не відмовляються від насолоди життя, щоб прийняти мучеництво, помираючи і даремно захищаючи пустелю, яка не має цінності. Буа-Гільбер чує звук сурми і покидає кімнату. Дівчина молиться за порятунок і згадує у своїй молитві ім'я пораненого християнина.