1. Проблемне запитання: «Людина з тугим гаманцем, як правило, має дуже обмежену душу». Чи можна ці слова повною мірою віднести до оповідання «Золотий жук»? Про яке справжнє багатство у ньому йдеться? (дайте письмову відповідь)

2. Схарактеризуйте образи Вільяма Леграна, Джупітера, оповідача.

3. Продовжте речення: «Якби я писав детектив про золотого жука, я б...» (дайте письмову відповідь)

Книжка про дівчинку, яка гралася в радість, мала шалений успіх у читачів. Мільйони дітлахів і дорослих мріяли мати її у своїй бібліотеці. Обійшовши Америку, книжка рушила до Європи, де також знайшла чимало друзів.

Незабаром повість було екранізовано, поставлено на сцені, почали з’являтися переклади іншими мовами. Уже до 1920 року книга перевидавалася 47 разів! По всій Америці створювалися «Клуби Поліанни» (і не тільки для дітей, кілька таких клубів були створені навіть в американських тюрмах), члени яких змагалися між собою в умінні грати в радість. Знаменита актриса німого кіно Мері Пікфорд заплатила Портер астрономічну в ті часи суму за право на екранізацію повісті.

Наставления о том, что властители и судьи должны правильно выполнять свою работу и справедливо объявлять приговор людям. Как  во время Державина, так и сейчас эта проблема актуальна, поскольку эти власти делают всё по неправде. Это можно увидеть в произведении:
...Не внемлют! видят - и не знают!
Покрыты мздою очеса:
Злодействы землю потрясают,
Неправда зыблет небеса...
"Покрыты мздою очеса" - это все заплачено деньгами, всё купилось обманом. Державин говорит властителям, какие правильные поступки они должны совершать. В конце сатиры Державин пишет, что властители такие же люди, как и он, никакие они не великие судьи. Автор призывает от себя и лица тех, кто держится на стороне правды, Бога судить всех, потому что именно Бог вынести правильный приговор.