1. Объясните смысл названия рассказа.
2. Почему офицер захотел рассказать собравшимся эту историю?
3. Какие испытания выпали на долю рассказчика и его однополчан в районе Р?
4. Какую задачу поставил командир перед рассказчиком?
5. Как выглядел маленький знакомый Задохтина?
6. Объясните слова мальчика. Зачем он "врёт"? Что "пробует"?
7. Что чувствовали и о чём думали солдаты и офицеры во время минуты молчания?
Замечательный рассказ Михаила Пришвина "Лимон" заставляет читателей улыбнуться.Автор с любовью пишет о маленькой собачке,но большом защитнике.Получив в подарок от китайца маленькую,почти лысую собачку, директор совхоза был удивлён.Лимон,так звали рыженького пса, оказался с характером.С самого начала он вызывает и чувство умиления,и чувство смеха,маленький "гигант" сразу хватает хозяина за палец и совсем не боится окружающих.
Дома Лимон устраивает настоящий террор домашним питомцам,он ставит на место собак,кота,барана,грача,дерётся даже с ежом."Визгу много, шерсти мало!"-там автор выразил свои чувства к собачке. Лимон забавный пёс,его "героическая" защита хозяйки вызывает чувство уважения.
В конце рассказа хозяин,устав от наглости пса,накрывает его шляпой.Лимон с несчастным видом замолкает,перестаёт лаять и кусаться.Жалко собачку,шляпа унизила чувство достоинства пса,считавшего себя грозным и сильным.Рассказ учит быть внимательными с домашними питомцами,даже у маленьких собак есть гордость.Читается легко,на одном дыхании,история для взрослых и детей.
Объяснение:
Наприкінці ХІХ ст. письменники активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори, які відображували б не об’єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що на їхню думку, має особливе значення. Ці прагнення знайшли втілення у теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму – символізму, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши величезний вплив на всю світову літературу. Рубіж XX ст. в історії західноєвропейської літератури позначений потужним підйомом драматичного мистецтва. Драматургію цього періоду сучасники назвали «новою драмою», підкреслюючи радикальний характер змін, що стались у ній. «Нова драма» виникла в атмосфері культу науки, викликаного надзвичайно бурхливим розвитком природознавства, філософії й психології, і, відкриваючи для себе нові сфери життя, всотала у себе дух всемогутнього й всепроникаючого наукового аналізу. Біля джерел нової драми стояли Ібсен, Б’єрнсон, Стріндберг, Золя, Гауптман, Шоу, Гамсун, Метерлінк й інші видатні письменники, кожен з яких вніс неповторний вклад у її розвиток. В історико-літературній перспективі «нова драма», що послужила корінній перебудові драматургії XIX ст., ознаменувала собою початок драматургії століття XX. Основна тенденція «нової драми» - у її прагненні до достовірного зображення, правдивому показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії - її характерна риса й важлива умова сценічного втілення. Таких принципів і дотримувався Ібсен у своїй драмі «Ляльковий дім». П’єса стала найяскравішим зразком «нової драми». П’єса є актуальною і по сьогоднішній день, адже в ній піднімаються важливі проблеми людини, сімʼї та суспільства в цілому.