Кначалу xix века территория россии раскинулась на тысячи верст от моря до тихого океана (1 верста равна примерно 1,067 км). на этом пространстве проживало около 40 миллионов человек. в 1800 году плотность населения составляла здесь около 8 человек на квадратную версту (в большинстве европейских стран в это же время — 40-49 человек). к югу, северу и востоку от центра численность населения резко уменьшалась. в самарском заволжье, низовьях волги и на дону она составляла не более 1 человека на квадратную версту. еще меньше была заселена сибирь. а дальний восток представлял собой огромные пустынные территории. россия всегда была многонациональной страной. в западных и южных губерниях население соседствовало сукраинским и . на просторах от волги до восточной арктики расселились тюркоязычные народы(татары, чуваши, башкиры, якуты и область распространения финно-угорских народов (мордвы, мари, коми, удмуртов) охватывала поволжье, север европейской россии, урал и зауралье. эвенки и эвены представляли в россии тунгусо-маньчжурские народы. в религиозном отношении россия тоже была не однородна. около 87% населения исповедовали православную веру. остальные 13% населения придерживались старообрядчества, ислама (татары, башкиры, большинство горцев кавказа), буддизма (калмыки, кочевавшие в низовьях волги, и буряты в забайкалье). значительная часть поволжских, северных и сибирских народов сохраняла традиционные родоплеменные (языческие) верования.
Ось настала золота осінь. сама красива і мальовнича пора року. осінь любить жовті, червоні, оранжеві фарби, а як любить вона обсипати все золотом. ось приходиш в березовий гай, і не можеш відвести очей, все в золоті. на берізках замість листочків висять золоті монетки, і, здається, що від одного подиху вітерця вони почнуть тут же дзвеніти. золотом обсипає осінь і парки, особливо липи. ідеш і радієш такій красі. і починаєш розуміти, чому поети так любили оспівувати осінь. а іноді просто слів немає, ну неможливо описати всю ту красу, яка відкривається перед тобою. гуляєш по парку і не можеш нагулятися, так не хочеться залишати цю красу. дуже красиво рано вранці, коли гарна погода. золоті дерева просто сяють на тлі яскравого блакитного неба. не можна не захоплюватися природою, немає нічого прекраснішого неї. ах! як здорово, просто дух захоплює від усієї цієї пишноти. золота осінь не йди, порадуй нас ще трошки. але, на жаль, це час дуже короткий, і ось вже через тиждень, дерева починають скидати своє вбрання. а як не хочеться розлучатися з казкою, як хочеться ще помилуватися мальовничими золотими пейзажами.
Ось настала золота осінь. сама красива і мальовнича пора року. осінь любить жовті, червоні, оранжеві фарби, а як любить вона обсипати все золотом. ось приходиш в березовий гай, і не можеш відвести очей, все в золоті. на берізках замість листочків висять золоті монетки, і, здається, що від одного подиху вітерця вони почнуть тут же дзвеніти. золотом обсипає осінь і парки, особливо липи. ідеш і радієш такій красі. і починаєш розуміти, чому поети так любили оспівувати осінь. а іноді просто слів немає, ну неможливо описати всю ту красу, яка відкривається перед тобою. гуляєш по парку і не можеш нагулятися, так не хочеться залишати цю красу. дуже красиво рано вранці, коли гарна погода. золоті дерева просто сяють на тлі яскравого блакитного неба. не можна не захоплюватися природою, немає нічого прекраснішого неї. ах! як здорово, просто дух захоплює від усієї цієї пишноти. золота осінь не йди, порадуй нас ще трошки. але, на жаль, це час дуже короткий, і ось вже через тиждень, дерева починають скидати своє вбрання. а як не хочеться розлучатися з казкою, як хочеться ще помилуватися мальовничими золотими пейзажами.
Объяснение: