Політи́чні репре́сії — різні заходи примусу, що застосовуються державою з політичних мотивів. До таких засобів можуть входити позбавлення волі або й життя, примусове лікування в психіатричних установах, вигнання з країни і позбавлення громадянства, залучення до примусової праці в умовах обмеження свободи, а також інше позбавлення або обмеження прав і свобод осіб, які визнавалися соціально небезпечними для держави або політичного ладу за класовими, соціальними, національними, релігійними або іншими ознаками, яке здійснювалося за рішеннями судів та інших органів, що наділялися судовими функціями, або в адміністративному порядку органами виконавчої влади, посадовими особами та громадськими організаціями або їх органами, що наділялися адміністративними повноваженнями.[1]
У Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 22, ст.262) вказано, що політичні репресії до громадян України — це необґрунтоване засудження судами України або репресії на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру[2].
Ярослав Осмомысл родился в 1130 году, и был сыном Галицкого князя Владимира Володаревича. Он был женат в 1149 году на дочери князя Юрия Долгорукого, Ольге.
Князь Владимир за время своего правления воевал с Волынским княжеством, и в результате захватил огромные земли на территории Волыни (современная Западная Украина, Румыния и Молдавия). Он умер в 1153 году, оставив сыну обширные территории и титул князя Галицкого.
В том же году началась война между Галицким княжеством и князем Изяславом Мстиславичем, великим князем Киевским, за Волынские земли. Битва под Теребовлем оказалась очень кровопролитной, и закончилась она отступлением Изяслава.
Ярослав, как и его отец, был умным и хитрым правителем. Он умел принимать поражение, пользоваться обстоятельствами и понимать и военные силы своего противника. Он находил себе сильных и надежных союзников для эффективной борьбы с Киевским княжеством – это были Польское и Венгерское королевства, которые в то время враждовали с Россией. Ярослав также улучшал отношения с Византией. От этих действий он скорее всего и получил свое название - “Осмомысл”, что означает что он был очень мудрым.
Ярослав не только вел успешные войны против Киевского княжества, но и улучшал экономику. Быстрыми темпами развивалось земледелие, ремесло и торговля с другими странами. Галицкое княжество процветало.
Правление Ярослава было очень успешным, и он скончался в 1187 году.
Політи́чні репре́сії — різні заходи примусу, що застосовуються державою з політичних мотивів. До таких засобів можуть входити позбавлення волі або й життя, примусове лікування в психіатричних установах, вигнання з країни і позбавлення громадянства, залучення до примусової праці в умовах обмеження свободи, а також інше позбавлення або обмеження прав і свобод осіб, які визнавалися соціально небезпечними для держави або політичного ладу за класовими, соціальними, національними, релігійними або іншими ознаками, яке здійснювалося за рішеннями судів та інших органів, що наділялися судовими функціями, або в адміністративному порядку органами виконавчої влади, посадовими особами та громадськими організаціями або їх органами, що наділялися адміністративними повноваженнями.[1]
У Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 22, ст.262) вказано, що політичні репресії до громадян України — це необґрунтоване засудження судами України або репресії на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру[2].
Ярослав Осмомысл родился в 1130 году, и был сыном Галицкого князя Владимира Володаревича. Он был женат в 1149 году на дочери князя Юрия Долгорукого, Ольге.
Князь Владимир за время своего правления воевал с Волынским княжеством, и в результате захватил огромные земли на территории Волыни (современная Западная Украина, Румыния и Молдавия). Он умер в 1153 году, оставив сыну обширные территории и титул князя Галицкого.
В том же году началась война между Галицким княжеством и князем Изяславом Мстиславичем, великим князем Киевским, за Волынские земли. Битва под Теребовлем оказалась очень кровопролитной, и закончилась она отступлением Изяслава.
Ярослав, как и его отец, был умным и хитрым правителем. Он умел принимать поражение, пользоваться обстоятельствами и понимать и военные силы своего противника. Он находил себе сильных и надежных союзников для эффективной борьбы с Киевским княжеством – это были Польское и Венгерское королевства, которые в то время враждовали с Россией. Ярослав также улучшал отношения с Византией. От этих действий он скорее всего и получил свое название - “Осмомысл”, что означает что он был очень мудрым.
Ярослав не только вел успешные войны против Киевского княжества, но и улучшал экономику. Быстрыми темпами развивалось земледелие, ремесло и торговля с другими странами. Галицкое княжество процветало.
Правление Ярослава было очень успешным, и он скончался в 1187 году.