Величезні кордони імперії, що затрудняло керівництво держави з одного центру
Інтефікація зовнішньої загрози (Активізація нападів варварів на північні кордони імперії, агресія новоутвореної держави Сасанідів на Сході)
Відмінності в культурному розвитку на Заході та на Сході імперії.
З початку 4 ст. посилюється де централізаторські процеси. Вони активізувалися за правління Діоклетіана (284-305 рр), коли була утворена система тетрархії (поділ управління імперією між кількома особами). Але вона не дала очікуваних результатів і згодом призвела до активізації громадянських воєн. Набирає все більшого впливу нова столиця Константинополь, заснована імператором Константаном, натомість відбувається занепад Риму. Все час все відчутнішими стають напади варварів, особливо на рейнському та дунайському кордонах (алемани, маркомани, готи тощо). На східні кордони імперії активізуються напади Сасанідів (поразка Римської армії біля Ктетисфона імператора Юліана (360-363 рр). Найбільш в чутного удару внутрішній єдності імперії була завдано готами. Останні під тиском гунів рушили з своїх традиційних територій і попросили в імператора Валента ІІ дозвіл на поселення в Фракійському діоцезі (375-376 рр). Але на новому місці вони почали притіснятися місцевими чиновниками, і в результаті підняли повстання. Імператор Валент ІІ був розбитий готами в битві під Адріанополем 9 серпня 378 р., і сам загинув у битві. Амман Марселін порівнював цю поразку з битвою під Каннами. Наступник Валента Граціан, для боротьби з варварською загрозою призначив Августом Сходу свого полководця Феодосія І, а сам відправився для боротьби з алеманами, які прорвали кордон на Рейні. Разом вдалося тимчасово подолати загрозу з боку варварів. Готи на правах федератів були поселені на правах федератів в Мезії. Тим часом на Заході знову спалахнула громадянська війна у якій загинув Граціан. Феодосій розпочав боротьбу за возєднання імперії, і в 394 р. розбив свого головного суперника Євгенія. Саме Феодосію востаннє вдалося об’єднати імперію, але лише на рік. В 395 р. він помер, його нащадками стали його сини Аркадій та Гонорій, які отримали відповідно в управління Східну та Західну імперії. Це був остаточний поділ держави. Західна Римська іпреія проіснувала до 476 р., а Східна припинила своє існування в 1453 р. під ударами турків.
абылай – государственный деятель, полководец, восстановил территориальные владения казахстана. с 15 лет активно принимает участие в борьбе с джунгарами, имел большой авторитет. в 1771 году после смерти хана абулмамбета, абылай официально возглавил казахское ханство. период правления абылая ознаменовал установление долгожданного спокойствия в степи. ему удалось восстановить единство казахского ханства. он стремился внести в жузов элементы феодализма на основе традиционного менталитета. возрастает роль султанов. в государственный аппарат входили лица, кровно связанные с ним, таким образом они беспрекословно исполняли его волю. это был единственный способ укрепления и централизации власти. правил единолично, обладал организаторским, полководческим талантом, дипломатическим искусством, дальновидностью и мудростью, поддерживал развитие культуры и искусства.
в основе внешнеполитического курса лежали гибкость, умение пойти на компромисс. использовал политику двойного подданства. приняв подданство россии абылай оставался фактически независимым, за исключением охраны сибирских селений и торговых караванов. сообщал царской администрации о своих действиях в выгодном свете. не выполнял просьбы и требования властей, если они не соответствовали его целям. с южными соседями он вел иную политику. периодически совершал походы против киргизов, вернул ташкент, сузак, шымкент, сайрам. в годы его правления положение каз. ханства значительно . при жизни причислен к лику святых, олицетворение единства и целостности. обеспечил безопасность всей территории ханства.
Причини розпаду:
Величезні кордони імперії, що затрудняло керівництво держави з одного центру
Інтефікація зовнішньої загрози (Активізація нападів варварів на північні кордони імперії, агресія новоутвореної держави Сасанідів на Сході)
Відмінності в культурному розвитку на Заході та на Сході імперії.
З початку 4 ст. посилюється де централізаторські процеси. Вони активізувалися за правління Діоклетіана (284-305 рр), коли була утворена система тетрархії (поділ управління імперією між кількома особами). Але вона не дала очікуваних результатів і згодом призвела до активізації громадянських воєн. Набирає все більшого впливу нова столиця Константинополь, заснована імператором Константаном, натомість відбувається занепад Риму. Все час все відчутнішими стають напади варварів, особливо на рейнському та дунайському кордонах (алемани, маркомани, готи тощо). На східні кордони імперії активізуються напади Сасанідів (поразка Римської армії біля Ктетисфона імператора Юліана (360-363 рр). Найбільш в чутного удару внутрішній єдності імперії була завдано готами. Останні під тиском гунів рушили з своїх традиційних територій і попросили в імператора Валента ІІ дозвіл на поселення в Фракійському діоцезі (375-376 рр). Але на новому місці вони почали притіснятися місцевими чиновниками, і в результаті підняли повстання. Імператор Валент ІІ був розбитий готами в битві під Адріанополем 9 серпня 378 р., і сам загинув у битві. Амман Марселін порівнював цю поразку з битвою під Каннами. Наступник Валента Граціан, для боротьби з варварською загрозою призначив Августом Сходу свого полководця Феодосія І, а сам відправився для боротьби з алеманами, які прорвали кордон на Рейні. Разом вдалося тимчасово подолати загрозу з боку варварів. Готи на правах федератів були поселені на правах федератів в Мезії. Тим часом на Заході знову спалахнула громадянська війна у якій загинув Граціан. Феодосій розпочав боротьбу за возєднання імперії, і в 394 р. розбив свого головного суперника Євгенія. Саме Феодосію востаннє вдалося об’єднати імперію, але лише на рік. В 395 р. він помер, його нащадками стали його сини Аркадій та Гонорій, які отримали відповідно в управління Східну та Західну імперії. Це був остаточний поділ держави. Західна Римська іпреія проіснувала до 476 р., а Східна припинила своє існування в 1453 р. під ударами турків.
Объяснение:
абылай – государственный деятель, полководец, восстановил территориальные владения казахстана. с 15 лет активно принимает участие в борьбе с джунгарами, имел большой авторитет. в 1771 году после смерти хана абулмамбета, абылай официально возглавил казахское ханство. период правления абылая ознаменовал установление долгожданного спокойствия в степи. ему удалось восстановить единство казахского ханства. он стремился внести в жузов элементы феодализма на основе традиционного менталитета. возрастает роль султанов. в государственный аппарат входили лица, кровно связанные с ним, таким образом они беспрекословно исполняли его волю. это был единственный способ укрепления и централизации власти. правил единолично, обладал организаторским, полководческим талантом, дипломатическим искусством, дальновидностью и мудростью, поддерживал развитие культуры и искусства.
в основе внешнеполитического курса лежали гибкость, умение пойти на компромисс. использовал политику двойного подданства. приняв подданство россии абылай оставался фактически независимым, за исключением охраны сибирских селений и торговых караванов. сообщал царской администрации о своих действиях в выгодном свете. не выполнял просьбы и требования властей, если они не соответствовали его целям. с южными соседями он вел иную политику. периодически совершал походы против киргизов, вернул ташкент, сузак, шымкент, сайрам. в годы его правления положение каз. ханства значительно . при жизни причислен к лику святых, олицетворение единства и целостности. обеспечил безопасность всей территории ханства.