Задание по истрии закончится скоро, а понять не могу Сопоставьте документы 7-8. Какие оценки британского колониального господства отражены в документах? Выделите не менее 3 оценок.
Документы:
Документ 7. Из работы историка
Вновь назначенный губернатором Бенгалии Клайв вынудил императора даровать Компании привелегии. Согласно этой системе, получившей название Двойственного управления, судебная власть и полицейские функции остались за местной администрацией, а сбор налогов взяла на себя Компания. Впрочем, такое управление вскоре стало двойственным лишь по названию: после смерти Мир Джафара, которого англичане вновь возвели на престол, трон занимали его малолетние родственники, не влиять на со¬стояние дел.
Так был открыт путь к ограблению богатейшей области Бенгалии, а также соседних с ней районов Бихара и Ориссы. Торговля постепенно отодвигалась на второй и даже третий план, главный интерес англичан состоял теперь в присвоении всех налоговых поступлений с городов и сел Бенгалии. При Клайве налоговый аппарат оставался таким же, как при могольских наместниках. Но Уоррен Хейстингс, ставший в 1772 г. губернатором Бенгалии, предпочел отдавать сбор земельного налога в бе откуп. Это позволило удвоить налоговые поступления и привело к массовому голоду, который в Бенгалии, Бихаре и Ориссе погубил около миллиона крестьян. Из сферы торговли постепенно вытеснялись местные купцы. Гибли ремесла, которыми Бенгалия некогда славилась на всем Востоке.
Английские администраторы устанавливали в своих владениях режим эксплуатации, которого не знала и средневековая Индия. Например, согласно установлению 1766 г., все ремесленники, особенно строительных специальностей, подлежали регистрации, и никто не имел права нанимать их без специального разрешения Ост-Индской компании, которая устанавливала плату за труд, и превысить ее не мог ни один частный наниматель. Для занятия ремеслом и торговлей требовалось приобретать особую лицензию, стоившую до четверти месячного дохода.
Овладение Бенгалией открыло англичанам дорогу к захвату священного города индусов Варанаси и богатой области Авадх. Варанаси отошел к анг-личанам по договору с навабом Авадха, подписанному в 1775 г. В 1781 г. в Варанаси и окрестных районах вспыхнуло восстание, которое было жестоко подавлено. Правителю Авадха был навязан субсидиарный договор, согласно которому тот был обязан субсидировать английские войска, расквартирован-ные на его территории. Именно этим войскам, а не собственной армии на- ваба надлежало собирать налоги, защищать в случае войны. Вся внутренняя и внешняя политика Авадха должна была осуществляться через Компанию.
Документ 8. Т. Маколей о механизме ограбления Индии англичанами.
...Правилом Уоррена- Хейстингс было отбирать деньги от кого бы то ни было и каким бы то образом ни было, если только эти деньги были необходимы для государственной службы.
Побольше, побольше денег – вот девиз той власти, в руки которой судьба бросила миллионы народов Индии! Этот девиз многое объясняет; объясняет он и то, почему так мало было обращено внимания на просвещение и образование народа: ни просвещение, ни образование не принесли бы Компании денег; объясняет он и то, отчего вся эта страна в таком бедственном состоянии, отчего погибли ее фабрики, отчего уменьшилось плодородие почвы: фабрики ее могли мешать метрополии, для поддержания плодородия почвы нужно было издержать много денег, на что Компания не вдруг могла решиться, ибо сама желает получать побольше, побольше денег. Но неужели же этот девиз должен объяснить и то, каким образом английский народ и английский парламент решаются оставлять судьбу царств и народов на произвол торговой Компании?
умоляю без шуток сейчас, иначе мне бошку свернут
Народився Володимир Мономах 1053 року. Одержав від батька уділ у Смоленську та Чернігові.
За дорученням князя Всеволода брав участь у походах проти половців, допомагав полякам у війні з чехами, виконував дипломатичні доручення. У 1093 році помер його батько, великий князь Всеволод Ярославич, який активно боровся за єдність Київської держави. З 1093 по 1113 рік відбувалися часті напади половців на Русь, водночас почалися князівські міжусобиці.
Володимир, прагнучи припинити їх і об’єднати князів на спільну боротьбу, був одним з ініціаторів Любецького (1097), Витичівського (1100) та Долобського (1103) з’їздів князів. 1094 року Володимир став Переяславським князем. У 1103—1111 роках разом з київським князем Святополком Ізяславичем здійснив ряд походів проти половців. 1113 року, після смерті Святополка Ізяславича, у Київській землі спалахує повстання міщан та селян, незадоволених свавіллям бояр та лихварів.
Київська верхівка за Володимира стати князем у Києві і придушити повстання. Володимир, проголошений великим князем київським, розправляється з повсталими, але змушений був піти на ряд поступок, зокрема прийняти закон, згідно з яким зменшувалися рези (відсотки) за позички на 25%, скасовувалося холопство за борги.
Ці нововведення увійшли до складу розширеної редакції прийнятої раніше Ярославом Мудрим "Руської правди" й відомі як Статут Володимира Мономаха. За час свого владарювання на київському великокнязівському престолі Володимир Мономах утвердив централізовану монархічну владу по всій давньоруській землі й на деякий час зупинив процес роздроблення Київської держави, що почала занепадати після смерті Ярослава Мудрого.
Йому не підкорилися тільки Галицька, Чернігівсько-Сіверська землі, що належали відповідно Ростиславичам і Святополковичам, та Полоцьк, де правили Всеславичі. Час князювання Володимира Мономаха на великому київському престолі характеризується розквітом світського та церковного будівництва, літератури, малярства. Під впливом князя було написано славнозвісну пам’ятку давньоруської літератури "Повість минулих літ". Видатний державець і полководець, що брав участь у 83 походах, був ще й талановитим письменником, написав близько 1117 року "Повчання" своїм дітям, яке, подаючи ряд цікавих фактів з життя самого князя, містить сформовані на основі християнської моралі та кодексів честі й звитяги життєві правила та закони співжиття тогочасного суспільства, закликає князів утриматися від усобиць і чвар заради цілісності держави.
Помер Володимир Мономах 25 травня 1125 року поблизу Переяслава на 73-му році життя. Поховано його у Києві, в соборі святої Софії. Того ж року кияни обрали князем старшого сина Володимирового — Мстислава. Зі смертю Мономаха закінчився період стабільної єдності Київської держави й почався період поступового її занепаду.
Володимир Мономах виступив на арену політичного життя у п’ятнадцятирічному віці, з 1078 року, коли його батько, Всеволод Ярославич, почав князювати у Києві. Саме в ті часи особливо загострилася міжусобна боротьба поміж князями, які не могли вирішити між собою спадкові справи. Ще Ярослав Мудрий запровадив принцип старшинства в межах князівської родини. За старшим сином Ізяславом він закріпив Київ і Новгород, другому, Святославу, віддав Черні-гів, третьому, Всеволодові, — Переяслав, четвертому, Вячеславові, — Смоленськ, найменшому, Ігореві, — Володимир-Волинський.
Як тільки у котромусь з князівств звільнявся престол, кожен брат мав сходити на вищий уділ. Таким чином кожен спадкоємець по черзі, за задумом Ярослава, сідав на київський, найвищий престол. Певний час ця система давала можливість уникати сімейних чвар. Але усобиці зі смертю Ярослава спалахнули з новою силою, оскільки його система спадковості суперечила іншому прадавньому принципові — спадкоємству від батька до старшого сина.
Крім міжусобних чвар та запеклих сутичок за князівську владу Київській державі загрожувало сусідство з половцями, які раз у раз нападали на Русь, перешкоджали рухові торговельних караванів по Дніпру, підходили нерідко майже до самого Києва, тримаючи населення у постійній небезпеці. За умов чвар і розбратів, нерідко й збройних сутичок між спадкоємцями, коли іноді й самі князі за собі на до кочовиків, державі загрожувала катастрофа, яку міг відвернути лише сильний і вольовий зверхник. Саме таким і постав у той важливий період князь Володимир Мономах.
Найважливішим завданням на той час було встановлення порядку і злагоди між князями і, найголовніше, згуртування всіх сил Київської держави на захист проти зовнішньої експансії. Перше зіткнення з половцями було невдале для русичів. Київського князя Ізяслава розбили кочовики і прогнали кияни.