ответ:Військові дії в Сицилії в початковий період війни розвивалися для римлян досить успішно. Римське військо у 264 р. без труднощів здобуло Мессану й рушило в глибину Сицилії. Грецькі міста, налякані недавньою перемогою Рима над Тарентом, піддавалися одне за другим, а навіть могутні Сиракузи розірвали зв'язки з Карфагеном і визнали над собою протекторат Римської держави. А сиракузький тиран Гієрон перейшов на їх бік. У 262 р. за його підтримки римляни після піврічної облоги оволоділи одним з найбільших міст Сицилії, що знаходилося в руках карфагенян, — Акрагантом. Це був серйозний успіх, але вже тоді римлянам стало зрозуміло, що подальша боротьба з Карфагеном не обмежиться діями військ на суші і що необхідно створити свій власний флот. В західній частині острова карфагенці укріпилися сильно, а їхній полководець Гамількар Барка, тобто «Гамількар Блискавка», успішно відбивав римські напади. Узбережні міста Карфаген боронив за до свого флоту, який також блокував береги Сицилії і Південної Італії.
10 березня 241 року до н. е. поразкою флоту Карфагена у битві біля Егадських островів завершилась Перша Пунічна війна. Спустошений 23-літньою війною, Карфаген був змушений погодитись на підписання мирного договору, за яким Сицилія ставала першою заморською провінцією Римської республіки, і виплати протягом 10 років контрибуції розміром 3200 таланів.
В правление Перикла афинская демократия достигла наибольшего своего развития. Раз в месяц[2] в городе собиралось народное собрание (экклесия), в котором должны были участвовать все граждане, и каждый мог высказывать свое мнение, а дела решались большинством голосов. Совет пятисот (буле) подготовлял предложения, которые должны были делаться народу, и заведовал текущими делами. Все судебные дела рассматривались судом присяжных (гелиэей), состоявшим из шести тысяч граждан, избранных по жребию и разделенных на десять отделений (дикастерий). Почти все государственные должности замещались посредством жребия, но каждый избранный перед вступлением в должность должен был доказать, что сумеет исполнять связанный с нею обязанности. Одни только стратеги продолжали избираться путем прямой подачи голосов и переизбираться вновь по истечении годового срока. Таким образом верховная власть в Афинах находилась непосредственно в руках народа. Чтобы народ имел возможность действительно исполнять, например, обязанности судей, которым было очень много дела с тяжбами, возникавшими в других городах, но рассматривавшимися в Афинах, Перикл ввел небольшое вознаграждение за отправление судейской должности, в размере двух‑трех оболов (8–12 копеек) в день, – сумма, на которую можно было иметь дневное пропитание. Тот же принцип был распространен и на другие должности, который стали теперь тоже платными. Мало того, деньги стали выдаваться беднейшим гражданам на покупку мест в театре (феорикон), а потом такую раздачу начали даже увеличивать, чтобы неимущие граждане могли покупать себе и пищу во время общественных празднеств. Державный народ афинский не мог не присутствовать на торжествах родного города, и кому это было не по средствам, того выручала государственная казна.
ответ:Військові дії в Сицилії в початковий період війни розвивалися для римлян досить успішно. Римське військо у 264 р. без труднощів здобуло Мессану й рушило в глибину Сицилії. Грецькі міста, налякані недавньою перемогою Рима над Тарентом, піддавалися одне за другим, а навіть могутні Сиракузи розірвали зв'язки з Карфагеном і визнали над собою протекторат Римської держави. А сиракузький тиран Гієрон перейшов на їх бік. У 262 р. за його підтримки римляни після піврічної облоги оволоділи одним з найбільших міст Сицилії, що знаходилося в руках карфагенян, — Акрагантом. Це був серйозний успіх, але вже тоді римлянам стало зрозуміло, що подальша боротьба з Карфагеном не обмежиться діями військ на суші і що необхідно створити свій власний флот. В західній частині острова карфагенці укріпилися сильно, а їхній полководець Гамількар Барка, тобто «Гамількар Блискавка», успішно відбивав римські напади. Узбережні міста Карфаген боронив за до свого флоту, який також блокував береги Сицилії і Південної Італії.
10 березня 241 року до н. е. поразкою флоту Карфагена у битві біля Егадських островів завершилась Перша Пунічна війна. Спустошений 23-літньою війною, Карфаген був змушений погодитись на підписання мирного договору, за яким Сицилія ставала першою заморською провінцією Римської республіки, і виплати протягом 10 років контрибуції розміром 3200 таланів.
Объяснение: