Роль государства в жизни: либерализм - полное невмешательство государства и свобода частных предприятий. консерватизм - политика протекционизма, государство влияет на э.ж. принятием законов. социализм - государственное регулирование , национализация финансовой, транс. и др. систем, вплоть до полного контроля. анархизм - отрицание любого принуждения и свобода личности или сообществ. позиция по социальному вопросу и пути решения социальных проблем: либерализм - люди должны иметь доступ к базовым и социальная защита населения. общество само может решить социальные проблемы без вмешательства государства. консерватизм - разделение на классы следует воспринимать как должное, государство не должно заниматься социальной защитой. социализм - бесплатный доступ каждого гражданина к социальным благам общества. социальные проблемы решает государство. анархизм - социальные проблему должны решаться "снизу", инициативой граждан. пределы индивидуальной свободы: либерализм - полное право личности, относящееся к сознанию и образу жизни, и защита от вмешательства государства в личную жизнь. консерватизм - свобода должна быть строго ограничена в рамках традиционных устоев общества. социализм - социальное равенство и справедливость с преобладанием коллективистских ценностей над индивидуальными. анархизм - интересы одних не могут быть выше интересов других - полное равенство.
По-перше, вона була логічним й історичним продовженням греко-римської античності.
По-друге, Візантія репрезентувала протягом усього існування своєрідний синтез західних і східних духовних начал.
По-третє, мала великий, інколи вирішальний вплив на цивілізації Південної і Східної Європи (візантійський вплив на формування і розвиток культури Греції, Сербії, Македонії, Чорногорії, Боснії, Албанії, Болгарії, Румунії, Білорусі, України, Росії, Грузії, Вірменії незаперечний).
По-четверте, Візантія – це осібний і самоцінний тип культури, незважаючи на пережитий нею вплив з боку сирійців, арабів, коптів, маврів, германців, слов’ян, персів, тюрків, вірмен, грузинів і т. д., що пояснюється багатонаціональним характером візантійської держави.
По-перше, вона була логічним й історичним продовженням греко-римської античності.
По-друге, Візантія репрезентувала протягом усього існування своєрідний синтез західних і східних духовних начал.
По-третє, мала великий, інколи вирішальний вплив на цивілізації Південної і Східної Європи (візантійський вплив на формування і розвиток культури Греції, Сербії, Македонії, Чорногорії, Боснії, Албанії, Болгарії, Румунії, Білорусі, України, Росії, Грузії, Вірменії незаперечний).
По-четверте, Візантія – це осібний і самоцінний тип культури, незважаючи на пережитий нею вплив з боку сирійців, арабів, коптів, маврів, германців, слов’ян, персів, тюрків, вірмен, грузинів і т. д., що пояснюється багатонаціональним характером візантійської держави.