«Золото́й челове́к» (каз. Алтын Адам) — условное название археологической находки, сделанной в 1969 году в 50 километрах от Алма-Аты в результате раскопок кургана Иссык, достигавшего высоты 6 метров, а в диаметре — 60 метров.
Представляет собой останки сакского воина в золотой одежде. Примерный возраст захороненного там древнего человека — 18 лет. Пол не установлен. В последнее время в связи с находками в древних погребениях на Алтае предложена реконструкция головного убора, позволяющая предположить, что это останки молодой женщины. Также существовало 3 группы саков (скифов): хаомаварга (готовили напиток хаома), тиграхауда (носили остроконечный головной убор), парадарайя (заморские саки). Это — сак-тиграхауда, потому что у него на голове остроконечный головной убор длиной 70 см.
В могиле обнаружили более четырех тысяч украшений, выполненных из листового золота, некогда нашитых на одежду, обувь и головной убор, а также золотые перстни, статуэтки, бронзовое и золотое оружие, различные сосуды. В захоронении была найдена серебряная чаша с 26 письменными знаками (см. иссыкское письмо). Находка датируется V—VI веком до н. э.. Надпись на чаше до сих пор не расшифрована.
Форма одежды и захоронения наглядно показывают, что «Золотой человек» являлся потомком видного сакского предводителя или членом царской семьи.
По версиям некоторых казахстанских историков, Золотой человек — усунь, судя по его положению в кургане.
Сокровища кургана Иссык, в том числе точная копия «Золотого человека», экспонировались в Казахском музее археологии, находящемся в Алма-Ате, а теперь в Государственном музее золота и драгоценных металов Республики Казахстан Астане.
«Золотой человек» на крылатом барсе стал одним из национальных символов Казахстана. Копии сакского воина установлены во многих городах Казахстана, одна из них венчает монумент Независимости на главной площади Алма-Аты. На штандар
На відміну від романтиків, представники реалізму вважали, що об’єктом мистецтва живопису можуть бути лише предмети, видимі й відчутні для художника, а тому, на їхню думку, митцю не варто малювати те, чого він не бачив, і давати волю своїй уяві. Звернення до сучасності у всіх її проявах з опорою, як проголошував Еміль Золя, на точну науку стало основною вимогою цього художнього стилю.
У мистецтві з’являється новий герой - людина праці, замальовується її побут, життя і діяльність.
Француз Франсуа Міллє був одним з перших серед художників, хто обрав повсякденне життя селян провідною темою своїх живописних полотен. Особливістю його творчості було прагнення до типізації своїх героїв, тобто створення збірного образу. «Тип у моєму розумінні, - стверджував художник, - це і є найглибша правда мистецтва».
На одному зі своїх полотен митець зобразив збирання колосків після жнив на полі, на іншому - змалював селянина, який засіває ниву зерном. У селянській праці як природному стані людини виявляється її одвічний нерозривний зв’язок із природою.До якого жанру належить картина «Збиральниці колосків»? У чому особливість композиції твору? Поміркуйте, чому автор наблизив фігури жінок до глядача, але не показав виразу їхніх облич. Якому настрою відповідає колорит? Кого, на вашу думку, прагнув зобразити Ф. Міллє на картині «Сіяч» - конкретного селянина чи образ людини, життя якої є частиною землі, по якій вона йде?На картині російського живописця Івана Крамського - господар пасіки. Сонячне світло концентрується на руках та обличчі старого, а вулики за його спиною видаються загадковим містечком. На іншому полотні митець зобразив лісника - сильного й дужого чоловіка з великою важкою дубиною за спиною, який щойно вийшов з хащі лісу.
«Золото́й челове́к» (каз. Алтын Адам) — условное название археологической находки, сделанной в 1969 году в 50 километрах от Алма-Аты в результате раскопок кургана Иссык, достигавшего высоты 6 метров, а в диаметре — 60 метров.
Представляет собой останки сакского воина в золотой одежде. Примерный возраст захороненного там древнего человека — 18 лет. Пол не установлен. В последнее время в связи с находками в древних погребениях на Алтае предложена реконструкция головного убора, позволяющая предположить, что это останки молодой женщины. Также существовало 3 группы саков (скифов): хаомаварга (готовили напиток хаома), тиграхауда (носили остроконечный головной убор), парадарайя (заморские саки). Это — сак-тиграхауда, потому что у него на голове остроконечный головной убор длиной 70 см.
В могиле обнаружили более четырех тысяч украшений, выполненных из листового золота, некогда нашитых на одежду, обувь и головной убор, а также золотые перстни, статуэтки, бронзовое и золотое оружие, различные сосуды. В захоронении была найдена серебряная чаша с 26 письменными знаками (см. иссыкское письмо). Находка датируется V—VI веком до н. э.. Надпись на чаше до сих пор не расшифрована.
Форма одежды и захоронения наглядно показывают, что «Золотой человек» являлся потомком видного сакского предводителя или членом царской семьи.
По версиям некоторых казахстанских историков, Золотой человек — усунь, судя по его положению в кургане.
Сокровища кургана Иссык, в том числе точная копия «Золотого человека», экспонировались в Казахском музее археологии, находящемся в Алма-Ате, а теперь в Государственном музее золота и драгоценных металов Республики Казахстан Астане.
«Золотой человек» на крылатом барсе стал одним из национальных символов Казахстана. Копии сакского воина установлены во многих городах Казахстана, одна из них венчает монумент Независимости на главной площади Алма-Аты. На штандар
На відміну від романтиків, представники реалізму вважали, що об’єктом мистецтва живопису можуть бути лише предмети, видимі й відчутні для художника, а тому, на їхню думку, митцю не варто малювати те, чого він не бачив, і давати волю своїй уяві. Звернення до сучасності у всіх її проявах з опорою, як проголошував Еміль Золя, на точну науку стало основною вимогою цього художнього стилю.
У мистецтві з’являється новий герой - людина праці, замальовується її побут, життя і діяльність.
Француз Франсуа Міллє був одним з перших серед художників, хто обрав повсякденне життя селян провідною темою своїх живописних полотен. Особливістю його творчості було прагнення до типізації своїх героїв, тобто створення збірного образу. «Тип у моєму розумінні, - стверджував художник, - це і є найглибша правда мистецтва».
На одному зі своїх полотен митець зобразив збирання колосків після жнив на полі, на іншому - змалював селянина, який засіває ниву зерном. У селянській праці як природному стані людини виявляється її одвічний нерозривний зв’язок із природою.До якого жанру належить картина «Збиральниці колосків»? У чому особливість композиції твору? Поміркуйте, чому автор наблизив фігури жінок до глядача, але не показав виразу їхніх облич. Якому настрою відповідає колорит? Кого, на вашу думку, прагнув зобразити Ф. Міллє на картині «Сіяч» - конкретного селянина чи образ людини, життя якої є частиною землі, по якій вона йде?На картині російського живописця Івана Крамського - господар пасіки. Сонячне світло концентрується на руках та обличчі старого, а вулики за його спиною видаються загадковим містечком. На іншому полотні митець зобразив лісника - сильного й дужого чоловіка з великою важкою дубиною за спиною, який щойно вийшов з хащі лісу.
Объяснение: