По-перше, в IX – X ст. Руська держава була централізованою, тобто об'єднаною під владою єдиного князя. Тому саме через це владою були організовані численні походи на Візантію.
У подальших роках, у нашому випадку XI – XII ст., Київська Русь була феодально розроблена, тому грандіозні організовані походи не мали місця бути без централізованої влади.
По-друге, як відомо, в 988 році Русь була хрещена за візантійським обрядом.
До цього Русь була язичницькою. Саме тоді, коли Русь не вірила в Хреста, було здійснено численні походи на візантійців, яких русичі вважали іновірцями.
Перелік подій історії Наддніпрянської України кінця XVIII – першої половини XIX ст., які Я вважаю найважливішими
• 1764 р. — ліквідація гетьманства Катериною II;
• 1781 р. — ліквідація полково-сотенного устрою на Лівобережжі;
• 1783 р. — закріпачення селян на Лівобережжі та Слобожанщині, перетворення лівобережних козацьких полків на регулярні полки російської армії;
• 1775 р., червень — остаточна ліквідація царським урядом Запорізької Січі;
• 1783 р., квітень — приєднання Кримського ханства до Російської імперії;
• 1805 р. — заснування Харківського університету, осередку культурного відродження;
• 1813 – 1835 рр. — селянський рух на Поділлі під керівництвом Устима Кармалюка;
• 1816 – 1825 рр. — діяльність декабристів;
• 29 грудня 1825 р. – 3 січня 1826 р. — повстання Чернігівського полку;
• 1846 р., січень – 1847 р., березень — діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
Ці дати, вибрані мною, якнайширше відображають епоху, коли Наддніпрянська Україна поступово входила в склад Російської імперії, до епохи українського культурного відродження.
Тому саме через це владою були організовані численні походи на Візантію.
У подальших роках, у нашому випадку XI – XII ст., Київська Русь була феодально розроблена, тому грандіозні організовані походи не мали місця бути без централізованої влади.
По-друге, як відомо, в 988 році Русь була хрещена за візантійським обрядом.
До цього Русь була язичницькою. Саме тоді, коли Русь не вірила в Хреста, було здійснено численні походи на візантійців, яких русичі вважали іновірцями.
Після хрещення походи на Візантію припинилися.
• 1764 р. — ліквідація гетьманства Катериною II;
• 1781 р. — ліквідація полково-сотенного устрою на Лівобережжі;
• 1783 р. — закріпачення селян на Лівобережжі та Слобожанщині, перетворення лівобережних козацьких полків на регулярні полки російської армії;
• 1775 р., червень — остаточна ліквідація царським урядом Запорізької Січі;
• 1783 р., квітень — приєднання Кримського ханства до Російської імперії;
• 1805 р. — заснування Харківського університету, осередку культурного відродження;
• 1813 – 1835 рр. — селянський рух на Поділлі під керівництвом Устима Кармалюка;
• 1816 – 1825 рр. — діяльність декабристів;
• 29 грудня 1825 р. – 3 січня 1826 р. — повстання Чернігівського полку;
• 1846 р., січень – 1847 р., березень — діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
Ці дати, вибрані мною, якнайширше відображають епоху, коли Наддніпрянська Україна поступово входила в склад Російської імперії, до епохи українського культурного відродження.