Як і раніше, скульптура розвивалася у двох взаємопов'язаних, але далеко не тотожних у духовних основах і основоположних мистецьких принципах, напрямах. В українській мистецькій культурі вона поширювалася насамперед у вигляді орнаментального декоративного різьблення; фігурна скульптура тут виступала хіба що спорадично, спроби ввести її у другій половині XVIII ст. до церковних інтер'єрів як на західноукраїнських землях, так і на Лівобережжі залишилися поодинокими епізодами. У мистецтві латинської традиції кругла скульптура, навпаки, домінувала однозначно, в середині XVIII ст. на короткий час навіть вийшовши на чільне місце в мистецькому житті. Головним напрямом розвитку української скульптури залишалася вироблена від початку XVII ст. система оздоблення комплексів іконостасів, основою іконографічного репертуару якого була виноградна лоза із залученням декоративних орнаментальних форм європейського походження та стилізованих рослинних мотивів. У ранніх пам'ятках середини століття іноді ще застосовують орнаментику пізньоманьєристичного зразка, як, наприклад, в іконостасах церкви Собору архангела Михаїла у Волі Висоцькій поблизу Жовкви (1655) чи святого Юра в Дрогобичі (1659). Царські врата першого з них продовжують іконографію наскрізно різьблених врат іконостаса львівської П'ятницької церкви. Цю традицію порушено введенням теми дерева Єссея, найраніший зразок якої дають врата іконостаса Стрітенського приділу Софійського собору 1689 p., а на західноукраїнських землях — каплиці Трьох святителів львівської Успенської церкви (1697). Останні належать одному з майстрів європейського культурного кола. В останній чверті XVII ст. за піднесення жовківського мистецького середовища склався місцевий осередок сницарства. Першим його представником був Юрій Михалович, діяльність якого розгорталася в 60—90-х pp., проте достовірні роботи майстра не відомі.
осаде Константинополя Мехмед II начал готовиться сразу, как только стал султаном: для этой цели была построена крепость на европейском берегу Босфора. Т.о. султан взял под свой контроль пролив, чтобы отрезать Константинополь со стороны Черного моря и любой потенциальной .
Постепенно затягивая петлю вокруг Константинополя, мы захватили незначительные византийские аванпосты и устновили там большую пушку, чтобы бить по Феодосийским стенам. Однако особого эффекта это не принесло. Византийцы довольно легко устраняли все нанесенные повреждения.
Тогда султан приказал нам рыть туннели. Почти два месяца византийцы стойко обороняли город.
Разозленный неудачами, султан созывает военный совет, на котором было решено начать массированный штурм в ночь с 28 на 29 мая.
Незадолго до полуночи было приказано выслать вперед небольшой отряд (я был в их числе). Мы должны были убить как можно больше защитников города. Сразу за нами последовал штурм ослабленных стен Влахерна. Византийцы какое-то время держались, но скоро их оборона начала рушиться.
Южные стены города защищал сам Константин, но когда мы ворвались через северные ворота, Константин был вынужден отступить. Наша армия победоносно вошла в город.
Головним напрямом розвитку української скульптури залишалася вироблена від початку XVII ст. система оздоблення комплексів іконостасів, основою іконографічного репертуару якого була виноградна лоза із залученням декоративних орнаментальних форм європейського походження та стилізованих рослинних мотивів. У ранніх пам'ятках середини століття іноді ще застосовують орнаментику пізньоманьєристичного зразка, як, наприклад, в іконостасах церкви Собору архангела Михаїла у Волі Висоцькій поблизу Жовкви (1655) чи святого Юра в Дрогобичі (1659). Царські врата першого з них продовжують іконографію наскрізно різьблених врат іконостаса львівської П'ятницької церкви. Цю традицію порушено введенням теми дерева Єссея, найраніший зразок якої дають врата іконостаса Стрітенського приділу Софійського собору 1689 p., а на західноукраїнських землях — каплиці Трьох святителів львівської Успенської церкви (1697). Останні належать одному з майстрів європейського культурного кола.
В останній чверті XVII ст. за піднесення жовківського мистецького середовища склався місцевий осередок сницарства. Першим його представником був Юрій Михалович, діяльність якого розгорталася в 60—90-х pp., проте достовірні роботи майстра не відомі.
осаде Константинополя Мехмед II начал готовиться сразу, как только стал султаном: для этой цели была построена крепость на европейском берегу Босфора. Т.о. султан взял под свой контроль пролив, чтобы отрезать Константинополь со стороны Черного моря и любой потенциальной .
Постепенно затягивая петлю вокруг Константинополя, мы захватили незначительные византийские аванпосты и устновили там большую пушку, чтобы бить по Феодосийским стенам. Однако особого эффекта это не принесло. Византийцы довольно легко устраняли все нанесенные повреждения.
Тогда султан приказал нам рыть туннели. Почти два месяца византийцы стойко обороняли город.
Разозленный неудачами, султан созывает военный совет, на котором было решено начать массированный штурм в ночь с 28 на 29 мая.
Незадолго до полуночи было приказано выслать вперед небольшой отряд (я был в их числе). Мы должны были убить как можно больше защитников города. Сразу за нами последовал штурм ослабленных стен Влахерна. Византийцы какое-то время держались, но скоро их оборона начала рушиться.
Южные стены города защищал сам Константин, но когда мы ворвались через северные ворота, Константин был вынужден отступить. Наша армия победоносно вошла в город.