розвиток феодального землеволодіння, зміцнення його вотчинної форми, посилення боярства; великі розміри території держави, їхній різний етнічний склад; розвиток і піднесення удільних земель, князівські міжусобиці; відсутність сталого порядку престолонаслідування тощо; сучасні історики роздробленість тлумачать не як розпад держави, а як зміну її устрою та форми правління. Київську Русь цих часів дослідники називають федеративною монархією. Форму правління визначають як колективний сюзеренітет: замість одного великого князя владу здійснює об’єднання найвпливовіших князів.
Пам'ятка архітектури — один із різновидів пам'яток культури, високохудожній архітектурний твір, збудований у минулі історичні періоди. Хронологічна дистанція має складати понад 40—50 років від сучасного моменту, споруда повинна оцінюватися передовсім з точки зору співвідношення просторів і мас, мистецького вирішення екстер'єру та інтер'єру[1].
Війни, зміни державних кордонів, релігійний фанатизм не сприяли збереженню пам'яток історії і культури. Руйнівні і антигуманні тенденції у XX столітті набули міці природних лих. Необхідність захисту історико-культурного надбання відбилася в міждержавних і міжнародних угодах — так, у 1972 році Генеральна конференція ЮНЕСКО оприлюднила прийняту «Конвенцію про охорону всесвітнього культурного і природного надбання». Реєстри пам'яток архітектури існують у різних країнах, у тому числі в Україні.
розвиток феодального землеволодіння, зміцнення його вотчинної форми, посилення боярства; великі розміри території держави, їхній різний етнічний склад; розвиток і піднесення удільних земель, князівські міжусобиці; відсутність сталого порядку престолонаслідування тощо; сучасні історики роздробленість тлумачать не як розпад держави, а як зміну її устрою та форми правління. Київську Русь цих часів дослідники називають федеративною монархією. Форму правління визначають як колективний сюзеренітет: замість одного великого князя владу здійснює об’єднання найвпливовіших князів.
Объяснение:
Пам'ятка архітектури — один із різновидів пам'яток культури, високохудожній архітектурний твір, збудований у минулі історичні періоди. Хронологічна дистанція має складати понад 40—50 років від сучасного моменту, споруда повинна оцінюватися передовсім з точки зору співвідношення просторів і мас, мистецького вирішення екстер'єру та інтер'єру[1].
Війни, зміни державних кордонів, релігійний фанатизм не сприяли збереженню пам'яток історії і культури. Руйнівні і антигуманні тенденції у XX столітті набули міці природних лих. Необхідність захисту історико-культурного надбання відбилася в міждержавних і міжнародних угодах — так, у 1972 році Генеральна конференція ЮНЕСКО оприлюднила прийняту «Конвенцію про охорону всесвітнього культурного і природного надбання». Реєстри пам'яток архітектури існують у різних країнах, у тому числі в Україні.
Объяснение: